Я завжди вважала, що батьки повинні підтримувати і допомагати своїм дітям у важкі часи, але моя дочка виявилася «ідеальною» халявщицею. Їй подобалося жити та подорожувати за чужий рахунок!

Озираючись назад, я розумію, що зіграла у цьому свою роль, неправильно виховавши її.

Незважаючи на всі мої зусилля виростити з неї відповідальну людину, я десь зазнала невдачі. Ставлення моєї доньки з часом погіршувалося, і щоразу, коли я намагалася втрутитися, вона заперечувала мені фразою — Ти мені ніхто!

У мене не було вибору, крім дозволити їй бути і жити своїм власним життям.

Моя дочка віддавала перевагу своєму батькові, який балував її поїздками та подарунками, тоді як я забезпечувала найнеобхідніше і намагався прищепити хороші цінності.

У 18-ть вона вийшла заміж за заможного 40-річного чоловіка. Вона стверджувала, що закохана, але я знала, що справа була в грошах.

Після заміжжя вона кинула навчання, наполягаючи, що вигоріла і хоче іншу професію. Але правда полягала в тому, що вона просто не хотіла напружуватися. Її життя перетворилося на нескінченне коло – спа, магазинів та салонів краси.

Вона вважала, що її єдина робота – підтримувати свою зовнішність для чоловіка.

10 років по тому її чоловік знайшов молодшу жінку і подав на розлу чення. Моя дочка без гроша в кишені і без перспектив повернулася до мене.

Я повідомила їй, що не підтримуватиму її нескінченно, і закликала її скоріше знайти роботу. Після шести місяців майже безуспішних спроб вона відмовилася від роботи прибиральницею.

Вона також просила грошей, щоб підтримувати свою зовнішність, і продовжувала шукати чергового »папіка» на сайтах знайомств. У результаті я поставила їй ультиматум: знайди роботу за два тижні або з’їжджати.

Вона легковажно сприйняла мої слова, але я не жартувала!

КІНЕЦЬ.