Саша не розумів чому його забрали від мами. Та а що міг зрозуміти чотирирічний хлопчик.

Він чув, що діти в дворі говорили про те що на літо вони поїдуть у літній табір. Тому Саша думав, що ці люди які прийшли та підписують з мамою якісь папірчики відвезуть його в табір де він буде гратися з іншими дітьми.

Та вони взяли його за руку та відвели до автомобіля та поїхали, якби лише Саша знав що він сьогодні бачив свою мати останній раз. Приїхали вони до якоїсь великої будівлі де було багато дітей. 

Спочатку Саша веселився та почав він сумувати за мамою, але його відволікали діти. Він любив гратися з ними йому подобалося це, весь час проводити з дітьми.

Та вже через тиждень йому це набридло, адже він хотів додому до мами, не всі діти були хорошими, вони часто задирали його, або щось відбирали. Саша тепер почав часто плакати, адже йому ніхто не відповідав коли можна буде додому. Одного разу дорослий відповів, що він не поїде додому, а буде жити тут.

Тому тепер Саша завжди плакав перед сном але так щоб ніхто не чув, бо ще може влетіти за таке. 

Минали тижні, місяці, а за ними і роки Олександр вже підріс та не плакав кожного дня, він змирився з тим, та вже й в 10 років йому було зрозуміло де  він, але не зрозуміло чому, він тут. Саша не пам’ятав нічого поганого про свою мати.

Та перед своїм одинадцятиріччям йому сказали новину, але він не знав чи радіти їй чи ні навпаки горювати, його хотіли усиновити. А в думках в нього було лише те а якщо мама захоче його забрати додому.

Сім’я в яку він попав виявилася дуже приємна, в нього з’явився брат. Та до нього добре ставилися любили його, та допомагали йому. Саме в цій сім’ї Сашко зрозумів, що таке любов сім’ї.

Він вже перебував  в цій сім’ї до свого повноліття, а потім вирішив сказати батькам що хоче знайти свою біологічну матір. Вони його вислухали та пообіцяли допомогти, й через кілька тижнів вони дали йому, адрес де він жив до того як потрапив в дитячий будинок. 

Саша довго збирався з силами щоб постукати в двері.

Він стояв перед стареньким будинком.

Все ж постукав йому відкрила стара жінка, та запитала до кого він вона ж не чекає на гостей. Тоді він повідав свою історію. Жінка сказала що вона купила цей будинок десь 8 років тому. В жінки,  яка постійно вживала алкоголь, і ось Саша зрозумів чому його забрали в дитячий будинок.

Він вже хотів іти, та жінка зупинила його та сказала почекати трохи. Вона винесла кілька старих альбомів які залишила ця жінка. Саша подякував та пішов додому.

Хоч на фотографіях Сашко тепер міг побачити свою мати.

КІНЕЦЬ.