Якось у великому супермаркеті якась дитина раптом видала гучний крик, який луною рознісся по всьому магазину.

Покупці, зокрема й охоронець, одразу кинулися дивитися, що відбувається.

Маленька дівчинка лежала на підлозі, билася об підлогу руками та ногами і голосно плакала. Їй було близько чотирьох років.

Навколо було багато людей, але не було очевидно хто саме батьки дитини.

З’ясувалося, що мати вже йшла до каси, залишивши дочку у такому стані.

Дитина зрозуміла це і швидко схопилася, щоб бігти за мамою, всю дорогу не перестаючи плакати.

Виявилося, мати та дочка пішли до магазину, щоб купити подарунок для подруги дівчинки з дитячого садка.

Перебираючи іграшки, дівчинка побачила ляльку.

Вона була непохитна в бажанні отримати цю ляльку, але мати відмовилася її купити.

На касі дитина продовжувала плакати, але мати твердо стояла на своєму.

Вона нагадала дочці про дану нею обіцянку більше не просити ляльок, але дитина наполягала.

Мати впевнено зауважила, що вони не можуть купувати нові іграшки через день і що в неї достатньо іграшок удома.

Зрештою дівчинка обняла маму, взяла її за руку і попросилася додому.

Мати та дочка вийшли з магазину разом, у супроводі охоронця та деяких інших покупців, які були свідками інциденту.

Усі були вражені терпінням матері та її батьківськими навичками.

Всі були впевнені, що жінка зможе правильно виховати дочку, незважаючи на такі істерики.

КІНЕЦЬ.