Коли моя донька мала вступати до університету, ми довго обирали найбільш вигідний ВИШ. Нарешті Марія визначилася й ми повезли її знайомитися з майбутньою альма-матер.

Знаходився університет у місті, де жила моя старша сестра.

Я навіть зраділа, адже донька матиме можливість на вихідних навідуватися до рідні. Думаю, що тітка племінницю не образить.

До Мар’яни я зателефонувала заздалегідь. Попередила, що приїду з донькою й запитала, чи можна залишитися у них на ночівлю. Сестра не надто зраділа гостям, але не відмовила. Звісно, їхали ми не з пустими руками. Оскільки жили в селі, то мали вдосталь харчів та овочів.

Набрали Мар’яні всього потроху: картоплі, моркви, цибулі, бурячка. Мати передала сиру, сметани, м’яса, домашньої курочки та яєць.

Ми зі старшою сестрою давно не бачилися. Я вже і не пригадаю, коли востаннє була у неї в гостях. Тому вирішила до всього ще й купити подарунок. Щоб не з пустими руками.

Таке гостювання влетіло нам в копійку, але я ні в якому разі не скаржуся.

Для рідних мені нічого не шкода.

Зустріла нас Мар’яна холодно.  Якби то на мене, я б приготувала смачних страв, накрила стіл, потурбувалася про кімнати. Нас з дочкою покликали на кухню.

Поставили перед нами чашки з чаєм та шматок хліба.

На цьому і все. Зате пакунки, які ми привезли, Мар’яна розкривала з особливим ентузіазмом.

Коли я попросила її показати нам місто, сестра скинулася на серйозну зайнятість. Довелося шукати університет самостійно, запитуючи у перехожих дорогу. На квартиру до родички ми повернулися аж під вечір. Обоє були страшенно втомлені та голодні.

Очікували, що цього разу нас нагодують, але отримали те ж саме, що і вранці – чашка чаю та шматок хліба.

Можливо у місті свої традиції, пов’язані з гостями, у нас вдома так не заведено. Спати ми лягли голодними, а вранці вирішили одразу йти шукати їжу. Добре, що неподалік від квартири сестри було кафе, там і поснідали.

Марія планувала залишитися у місті на два дні, але після такої «теплої» зустрічі, додому ми повернулися набагато раніше.

Я подякувала сестрі за гостину й запросила до нас. Якщо вона з чоловіком надумає завітати, ми знатимемо, чим саме потрібно їх пригощати. Чай маємо, хліб печемо домашній. Добре, що не потрібно буде пів дня стояти біля плити, щоб догодити смачними стравами.

Як-то кажуть: «Який привіт таке й до побачення».

КІНЕЦЬ.