Будучи людиною похилого віку, я виявився один. Моя дружина поме рла, і хоча діти час від часу відвідували мене, я був переважно наданий сам собі.

Щоб впоратися з самотністю, я взяв з притулку собаку на прізвисько Бакс, і вона швидко стала моїм найкращим другом. Хоча моя пенсія була мізерною, я збирав скляні пляшки та здавав їх, отримуючи додатковий дохід. Сусіди навіть приносили мені свої пляшки, а також приносили і частування для Бакса.

Якось мені потрібно було відвезти кілька пляшок на завод, щоб отримати більш високу оплату, але моя стара машина підвела мене.

Вона кілька разів глухла, і в результаті я подряпав машину, що стояла переді мною на світлофорі. Молодий чоловік, який керував машиною, яку я подряпав, вийшов з машини і був дуже злий на мене.

Він розмовляв зі мною в грубій і зарозумілій манері.

Моя сусідка випадково проходила мимо і втрутилася, сказавши молодому чоловікові, щоб він дав мені спокій. На очі молодого чоловіка навернулися сльози , і він вибачився переді мною, сказавши, що його батька тільки недавно не ста ло, і він просто вибухнув на мені. Він взяв мій номер телефону та поїхав.

Пізніше того ж дня хлопець зателефонував мені, і я з подивом дізнався, що він приніс пакет з продуктами для мене і Бакса.

Він також дав мені візитку ремонтної майстерні та пообіцяв оплатити ремонт моєї машини. Я спробував повернути гроші за продукти, але він відмовився брати їх у мене.

— Я шкодую про свою поведінку, — сказав він, — якщо вам ще щось знадобиться, не соромтеся, дзвоніть мені. Я був зворушений його добротою і зрозумів, що ніколи не пізно дізнатися про щось нове і завести нових друзів.

КІНЕЦЬ.