Я ніколи не думала, що мені доведеться покинути рідне місто і поїхати за тисячі кілометрів, але після тієї страաної весни я зрозуміла, що маю це зробити заради своїх дітей.

На щастя, однокласник допоміг мені переїхати до Праги, де люди були чудовими та підтримували нас усім серцем.

Щоб зводити кінці з кінцями, я подала заяву на отримання соціальної допомоги, яка становила щомісяця 15 тисяч, але через високі ціни цього ледь вистачало на те, щоб хоча б прогодуватися.

На щастя, нам не довелося платити за нашу квартиру, оскільки пара людей похилого віку дозволила нам залишитися просто за «дякую».

За кілька тижнів я влаштувалася працювати в шкільну їдальню, бо не хотіла користуватися чиєюсь добротою. Однак у мене було важко на серці, бо я турбувався про свою матір та сестру, які все ще були на батьківщині.

Я відправляла їм гроші щомісяця, але коли наближалося Різдво, я вирішила заощадити, щоб купити подарунки для своїх дітей.

Моя свекруха теж надіслала гроші на подарунки та запитала, чи є спосіб відправити подарунки для моїх дітей.

Було дуже приємно бачити, як хтось із рідних, у такій тяжкій ситуації, виявляв таку доброту та розуміння.

А ось моя мати та сестра не сприйняли ситуацію і зви нуватили мене в тому, що я забула про них.

Вони не розуміли, що я щосили намагалася звести кінці з кінцями і забезпечити своїх дітей.

Я була зачеплена і розчарована їхньою реакцією.

У мене були плани відвідати їх на Різдво, але тепер я навіть не знаю, чи впустять мене на поріг рідного дому.

КІНЕЦЬ.