Я успадкувала велику трикімнатну квартиру від своїх батьків. Містечко у нас не велике, але є декілька коледжів, училищ та навіть один не великий університет. Отож багато є молодих людей з різних міст країни. Якось коли я з подругою розмовляла, вона мені порадила здавати квартиру студентам. Вони й квартиру будуть підтримувати у належному стані й оплачуватимуть послуги й додатковий дохід буде.

Я послухала, такі аргументи переконливі й згодилась.

Її менший син допоміг мені з розміщенням оголошення в інтернеті. І з того самого дня мій телефон не замовкав.

Багато рієлторських фірм мене телефонували та пропонували допомогти з пошуком квартирантів. Налетіли всі на мене як бджоли на мед.

Але я сама вже домовилась з парою молодих людей про зустріч.Дівчина та хлопець. Ще неодружені, але планують після закінчення навчання одружитися, зустрічають ще зі школи.

Мене розчулила їхня історія кохання. Я пригадала як колись зі своїм чоловіком ми кохали один одного так палко. Пам’ятаю часи коли ми економили на всьому та витрачали гроші тільки на комунальні послуги, до того часу, поки не купили власну квартиру.

Ми зустрілися та разом поїхали, щоб вони подивилися квартиру. Квартиру у старому будинку. Три кімнати у квартирі, бойлер та лічильники. Правда все старе і без ремонту, та досить не погано, жити можна. Все залишилось на своїх місцях всі дивани, тумбочки й так далі. Я навіть посуд залишила на своєму місці.

Закоханим квартира сподобалась. Відразу готові були оплатити орендну плату за місяць.

Мені напевно потрібно було б ще трохи подумати чи правильно я роблю, але як тільки вони дістали гроші, я вже ні про що не думала.

Це ж навіть більше ніж моя пенсія. І квартира не буде стояти пуста.

Отож вони поселилися та почали там жити. Кожного місяця я отримувала гроші на карту за квартиру, а також фото лічильників та сплачених квитанцій. Все чудово. Я вважала так до певного моменту.

Через п’ять місяців до мене у квартиру завітали працівники правоохоронних орrанів.

Попросили проїхати з ними у відділок нічого не пояснюючи. Я почала дуже хвилюватися. Що ж таке сталося і до чого тут я. Спочатку я вирішила, що щось сталося з моєю дочкою, яка після одруження переїхала до чоловіка в інше місто. Але все було зовсім не так.

Як виявилось, вночі працівники правоохоронних органів провели спецоперацію у квартирі, що я здаю. Ті молоді люди влаштували там майже дім розпусти.

Добре, що сусіди почали скаржитися у відповідні органи, бо інакше це продовжувалося б і далі. Я була дуже здивована. А на вигляд дуже порядні люди.

Працівники правоохоронних органів розуміють, що моєї вини в цьому немає. Вони мене опитали, як я здала квартиру, та попередили, щоб я була обачнішою й на час слідства потримати квартиру пустою.

Мені настільки огидно заходити у квартиру після почутого.

Я навіть уявляти не хочу, що там робилося. До того ж у квартирі моїх батьків. Як тепер повернути довіру до людей.

КІНЕЦЬ.