Мені ніколи не було відомо, де люди брали совість, аби розживатись на багатстві інших людей, прикарманювавши його собі будь-яким способом.

Обманювати, зізнаватись у коханні та вірності.

А все заради квадратних метрів або простих грошей. Мені такі думки ніколи в голову не приходили, адже із самого дитинства я спостерігав, як мої батьки важко працюють заради якихось елементарних речей. Речей, які багато хто може купити мимохідь проходячи повз магазин. Ось і я виріс таким само.Я цінував кожну зароблену гривню. Витрачав її із розумом, а все що міг – відкладав. Навіть не знаю навіщо. Просто складав, як хом’як в нірку. Запас карман не жме – так мене навчали. Бо то й правда так.

Якось я зустрів одну дівчину.

Звичайна, та здалась мені привабливою.

Навіть не знаю, що мене в ній притягнуло. Вона сиділа у кав’ярні та пила каву із десертиком. Надто засмучена. Моє добре серце не дозволило пройти повз.

Доброго дня. У вас щось сталось?

Не міг не помітити ваше зажурене обличчя.

Ми розговорились. Дівчина здавалась щирою та хорошою. Виявилось, у неї немає коштів аби оплатити навчання. Батьків теж немає, сама заробляє на життя.

Деканат грозиться відрахувати її з університету, а чоловік, у якого орендує квартиру – виселити.

Що ж, мабуть, вона очікувала, що я запропоную їй пожити у себе, а грошима за житло оплатити навчання. ТА я порекомендував їй переїхати до гуртожитку. Там оплата за місце мінімальна, й до університету буде не далеко. Якщо вона розповідає, що у квартирі тільки ночує, то навіщо аж ціла квартира?

Мені здалось це марнотратством.

Та менш за те, ми вирішили іще раз зустрітись. Сходити на побачення. Дівчина не була вимогливо, тож ми прогулялись по парку, потім перекусили в кафе, та розійшлись.

Так ми спілкувались місяць.

Аж тут Ельвіра запропонувала пожити разом. Навпіл оплачувати все. Та мені в голові не геть вкладалось, як вона буде платити за половину всього, якщо ледь зводить кінці із кінцми. Можливо, розраховує на мою чоловічу щедрість?

Дівчина все частіше зводила розмови до того, скільки я заробляю, чи відкладаю гроші. Де живу, із ким… куди все витрачаю. Чи збираюсь купити квартиру, чи авто. В цілому, мені згодом стало зрозумілим, що дівчина шукала собі не хлопця, а звичайного спонсора, коштом якого буде жити все життя. Така собі п’явочка на гаманець.

Проте мене таке не влаштовує.

Так, я згоден забезпечувати родину, коли вона буде. Проте я створю родину явно не з такою дівчиною, як Ельвіра. Вона тільки буде брати та цікавитись виключно грішми. Про якісь цінності там й мови йти не може. Мабуть, аби вона хоч трішки мала зв’язок із реальністю, то змінила б своє ставлення до світу. Чужі гроші – не твої.

А заробляються вони ой як не просто.

КІНЕЦЬ.