Дмитро вже давно хотів сказати своїй дружині Тамарі, моїй найкращій подрузі, щоб її мама вже звикала справлятися з усім без них.

Я знаю, що в їх сім’ї це питання назрівало давно.

– Зрозумій, Тамаро, ти вже вийшла в декрет, грошей давати їй більше не зможеш, самій вони зараз потрібні. І я теж цього робити не буду більше, у мене на руках двоє дітей, а через місяць народиш – буде троє діток у нас. Так що твоя мама буде жити на одну пенсію, як всі звичайні пенсіонери, нічого, справиться якось сама і без нас. А як ти хотіла, хіба інші пенсіонери краще неї живуть, або легше? І нічого тут недоброго я не бачу, новини в цьому теж немає, люди ж живуть на одну пенсію і нічого.

Вся справа в тому, що Тамара майже 3 роки тому вийшла заміж, маючи вже донечку, яка вже ходила в молодший клас від першого шлюбу.

Дмитро – другий чоловік моєї подруги.

На момент знайомства зі своїм другим чоловіком вона була жінкою незалежною та самостійною в усьому вже багато часу.

З першою дитиною їй, оскільки вона була розлучена і працювала, дуже допомагала рідна мама: привести з садка-школи, відвести на гурток, вчасно смачно нагодувати, посидіти на лікарняному з малою дитиною.

А сама Тамара, в цей час, в свою чергу, намагалася не залишатися в боргу перед рідною людиною, від якої бачила тільки добро.

Тамара дуже часто давала мамі гроші, скільки могла, допомагала їй в усьому.

Не те, щоб платила їй за те, що з дитиною її сиділа, а просто так: за мамину квартиру платила коли потрібно було, продукти привозила якісні та корисні, та й просто давала трохи грошей то на нове пальто, то на хороші окуляри, то на платне якісне обстеження до фахівців, то на техніку в квартиру.

Загалом сама Тамара дуже допомагала своїй мамі теж, за що та була безмежно вдячна їй.

Дорослі діти повинні допомагати своїм батькам-пенсіонерам, впевнена була в цьому сама Тамара, особливо коли тим досить непросто живеться їм.

Допомагати своїй матері Тамара продовжувала і після того, як вийшла заміж вдруге за Дмитра.

Чоловік, в цей час, дуже добре знав, що дружина постійно “допомагає тещі”, знизував плечима і ніколи не заперечував в цьому, не хотів сперечатися з рідними людьми, адже ще до одруження знав про це добре, що так у їх сім’ї заведено вже багато років.

Заробляли вони з дружиною вдвох досить непогано, копійки не рахували, особливо, а мова йшла про порівняно невеликих для їхнього бюджету суми.

Час минав досить таки швидко.

А недавно, десь кілька днів тому, Тамара вже вийшла в декретну відпустку.

Мама і раніше їй в усьому допомагає їй, нічого не змінилося в їх житті, особливо, хоча тепер уже менше – водить свою внучку лише на гурток для малювання.

Коли теща приходила останній раз – мимохідь обмовилася, що їй потрібно здати туфлі в ремонт, а то нових немає за що купити, та й пофарбувати їх потрібно добре.

Скоро буде багато снігу, морози і сніг, тоді їй в ноги буде холодно.

– Так треба нові туфлі тобі купити, мамо, пора вже! Для чого ремонтувати старі за пів ціни? Придбаємо нові тобі, – спокійно за звичкою сказала Тамара своїй мамі. – Що там вже ремонтувати. Завтра зніму тобі гроші з карти, і підеш купиш собі нове взуття. Я як раз декретні отримала, саме стануть при нагоді.

Треба сказати, зняти для мами гроші Тамара планувала аж ніяк не захмарну суму, особливо на тлі декретних виплат. Так щоб хоч на якісне взуття і тепле вистачило їй, це десь до тисячі гривень.

Та в цей раз Дмитрові це зовсім не сподобалося

– Так справа не піде зовсім, вже зараз не ті часи, щоб ось так грошима розкидатися! – заявив він. – Пора з цим щось вирішувати і перестати давати мамі гроші на будь-які речі. Ну якщо вже в цей раз пообіцяла, зніми і дай матері на взуття, щоб, дійсно, не мерзла. Але попередь, що це – в останній раз, більше ти їй грошей давати не будеш.

Нехай твоя мама береже і взуття, і одяг. Повинна ж вона це розуміти, адже людина доросла. Хто їй допомагатиме? Я?

У мене є про кого дбати, зараз ви всі на мені, нехай вибачає. Утримувати ще й твою маму я не буду. Зрештою, у мене і свої батьки є.

Тамара дуже здивувалася, адже не очікувала такого від свого чоловіка почути.

Тепер моїй подрузі дуже прикро, вона не знає, що робити і як сказати мамі, щоб на неї не розраховувала.

У мами пенсія мінімальна, їй буде несолодко без допомоги доньки.

Тамара і чоловіка розуміє і мами шкода, адже вона звикла до допомоги доньки, а зараз такі важкі часи.

Ну як тут правильно бути?

КІНЕЦЬ.