Протягом 35 років свого життя я завжди мешкав у місті, як і мої батьки. Однак у мене була дитяча мрія купити будинок у селі – не просто дачу, а справжній будинок.

У мене була велика квартира, власна машина та гарний дохід, а діти ходили до елітної школи.

Як би там не було, одного разу я вирішив втілити свою мрію у реальність.

Після переїзду в село мої діти любили весь час грати на подвір’ї і були дуже радіти новому місцю. Одного разу я помітив літню жінку, яка збирала ромашки.

Я підійшов до неї, і ми розговорилися. Її звали Ганною, і жила вона за кілька будинків від нас.

У той день вона збирала ромашки, щоб висушити їх на зиму, а невеликі гілки потрібні були для того, щоб зігрівати свій будинок взимку. Ганна жила сама, дітей не мала, а чоловік її давно пішов із життя.

Вона сподівалася тільки на себе: хоч її пенсія була мізерною, їй вдавалося на неї виживати. Вона все життя пропрацювала шкільною вчителькою і на всьому заощаджувала, рідко купуючи щось зайве.

Поговоривши із дружиною, ми вирішили їй допомогти. Наступного дня ми пішли до крамниці, купили багато продуктів і відвідали Ганну. Вона не наважувалася прийняти наш подарунок, але ми її зрештою вмовили.

Ми пообіцяли частіше відвідувати її, а також домовилися з місцевим лісництвом, щоб привезти їй вантажівку дров.

Того дня я зрозумів, що гадки не мав, як пенсіонерам доводиться виживати в селі. Хоча я не міг допомогти всім людям похилого віку, наша сім’я могла підтримати хоча б Ганну.