Моя свекруха гарна жінка, але чомусь розділила своїх онуків. У неї двоє дітей погодок, син та донька. Обидва виросли чудовими людьми, обидва вже обзавелися своїми сім’ями і в обох по двох діток. Тільки різниця у дітей у пів року, наші молодші.

Коли дочка народила, свекруха була найщасливішою бабусею на світі. Вона постійно проводила час у дочки, допомагаючи їй із дітьми. Її свати теж приділяли онукам постійну увагу. Загалом допомога надходила з обох сторін. Я так раділа такому ставленню до дітей, що перестала переживати за себе. Адже видно було, як і нам допомагатимуть з ними, а оскільки ми вже знали, що буде двійня, то готувалися до подвійних труднощів.

І ось народилися наші дівчатка, наші красуні. Першого місяця чоловік спеціально взяв повну відпустку, щоб допомогти мені. Але очікуваної допомоги від своєї свекрухи я так і не побачила. Для неї ніби й не було народження онучок.

Ні, вона, звичайно, приходить до нас у гості, спілкується з ними, але немає від неї того тепла, яке має бути від бабусі, від люблячої бабусі. Зате я завжди чую від неї, які розумні хлопчики її дочки. Як вона любить із ними возитися.

І всі ті 15-20 хвилин, які вона проводить у нас, я тільки слухаю її захоплені вигуки з приводу тих онуків. Дівчаткам ось уже майже пів року, а я ще жодного разу не чула від свекрухи, що вона їх теж любить. Як вони виросли? Як вони стають розумнішими з кожним днем. Не знаю чому, але мене це дуже зачіпає.

Знаєте, коли вона нахвалює своїх сватів з боку доньки за їхнє ставлення та розуміння до онуків, у мене виникає нестримне бажання тицьнути їй пальцем у її ставлення та розуміння до своїх онуків. Просто в мене таке відчуття, що це буде марна трата часу та зіпсовані стосунки між нами.

Із чоловіком я на цю тему не розмовляла. Не хочу терзати його своїми образами. Адже вона, таки його мама. Мама, яку він дуже любить та поважає. Яка, у свою чергу, не приймає своїх дітей, як своїх рідних онучок.

Бабуся, яка приділяє їм не більше двадцяти хвилин, бо на неї чекають дорогі та улюблені онуки, народжені дочкою. Ну, як можна в такому разі спокійно реагувати? Я не хочу псувати з нею стосунки. Але як пояснити їй, що теж її онуки і їх потрібно любити.

КІНЕЦЬ.