Прочитавши тут безліч історій про коханок, які розбивають сім’ї, вирішила написати свою. Ми з чоловіком прожили у шлюбі 9 років, народили прекрасного сина, і начебто були щасливі. Були свої проблеми, сварки, як у всіх. Ми довго не могли зачати дитину, а після пологів у мене були страшні проблеми зі здоров’ям, я довго лікувалась, ходила лікарями.

За цей час ми з чоловіком сильно віддалилися одне від одного. Я фізично і морально не хотіла близькості, а він хоч і підтримував мене, допомагав із сином, іноді вставав до нього ночами, гуляв після роботи, ставав дедалі дратівливішим.

Ми сварилися через гроші, через те, що я не завжди встигаю приготувати вечерю і прибрати в будинку, його дратувало те, що в гостях весь час сидить моя бабуся, хоча вона дуже прив’язалася до онука і допомагала мені.

На роботі він майже весь час затримувався, брав понаднормові, тому я не дуже хвилювалася. Але коли почав все частіше ігнорувати дзвінки, поставив пароль на телефон, перестав розмовляти зі мною, я все зрозуміла.

Вивела на розмову, в якій він у всьому зізнався, та поставила ультиматум. На що він мовчки зібрав речі та пішов. Я просила повернутися, дзвонила, писала, благала. На що почула, що в нас давно все було погано, що я давно йому у всьому відмовляю і взагалі товста і страшна, що дивитися вже гидко і він мене не хоче.

Якось прийшов до сина і в нас трапилася розмова по душах. Ми намагалися не звинувачувати одне одного, зрозуміти наші розбіжності. Я обіцяла йому старатися, просила не рубати з плеча заради сина. Він навіть погодився почати все спочатку, але потім пролунав дзвінок у двері і прийшла його коханка. Я не пустила її до квартири, почався скандал. Вона вимагала його відпустити, дати їм спокійно жити і не лізти. Мене так і поривало спустити її зі сходів, я ледве стрималася.

Після цього випадку чоловіка я довго не бачила, хоча продовжувала кликати його назад. Зрештою, розлучалися ми зі скандалами, в основному через мою рідню. Вони завжди були за мене горою, і коли він з’явився на суд по розподілу майна зі своєю пасією, сестра мало не подряпала їй обличчя. Було дуже багато всього. Моїх сліз, болю, нерозуміння.

Я завжди говорила, як сильно люблю його, як дорожу їм і завжди чула це у відповідь, так що просто повірити не могла, що він так просто йде до іншої. Молодий, красивий і нічим не обтяжений.
Син у нас ще маленький, дуже прив’язаний до мене. Я не погоджувалась віддавати його батькові на цілий день. Тільки з моєю присутністю і за розкладом, затвердженим судом.

Щодо цього ми теж сварилися, він хотів познайомитися сина зі своєю новою пасією, хотів водити додому і грати, але тільки без мене. Його пасію дуже дратувало і нервувало те, що ми з ним наодинці. Вона дуже боялася, що він повернеться до мене.

Аліменти він платить невеликі, близько 2 тисяч, яких не вистачало. Потрібно було на лікування, на курси, що розвивають, одяг, так що сварки були і з цього приводу. Незабаром він зовсім перестав дзвонити та цікавитися сином, просто зник.

Мої дзвінки ігнорував чи скидав. А одного разу написав: «Аліментів тобі вистачить, я і так залишив тобі свою квартиру, припини дзвонити». Син за ним нудьгує, весь час про нього питає, плаче. А він навіть на його день народження не дзвонить, нічого не дарує, не цікавиться. І навіть якщо зрозуміє, більше не побачить його.

Хочу позбавити його батьківських прав та змінити прізвище на своє. Він нас не вартий. Нехай йому коханка дітей народжує. І краще було б, якби він зовсім зник із нашого життя. Переїхав би в інше місто, і ми перестали б стикатися на вулиці.

Я вважаю, що ми могли б це пережити. Зібрати наш шлюб наново, почати новий розділ, якби коханка не втрутилася і не тиснула на колишнього чоловіка. Впевнена, що вони скоро розлучаться, але в будь-якому разі, я ніколи вже не прийму його назад.

КІНЕЦЬ.