Шкода, що купила дочці квартиру після її заміжжя. Зараз дочка розлучається із чоловіком. Але головне лихо не в цьому. Найголовніше, що її чоловік хоче відсудити частину квартири, яку ми з чоловіком купили. Сам ні копійки не вклав, ні в квартиру, ні в її вміст, а тепер хоче отримати те, на що він зовсім не заслуговує. Моя дочка із зятем прожили у шлюбі вісім років. Три роки тому у мене з’явилася онука.

Донька вже рік як працює. Ми її виховували самодостатньою людиною, тому вона з юного віку знає, що ні що не дістається задарма, все треба заробити. Ну, скажімо, ми розуміли, що на квартиру заробити складно, тому вважали своїм обов’язком їй допомогти.

Мене спочатку дратувало, що ні її наречений, ні його родичі особливо не хвилюються з цього приводу. Дочка працювала щосили, брала підробітки. А він «працював» на будівництві. Взимку завжди сидів удома, при цьому за літо не надто багато заробляв грошей.

Я давно зрозуміла, що людина не любить напружуватися. Звик жити на всьому готовому, а донька намагалася купити в будинок меблі, техніку, посуд – все для комфорту. Так склалося, що ми всі цінуємо комфорт. При цьому і вдома дочка все встигала, завжди прибрано, погладжена білизна, їжа наготовлена, з дитиною погуляє. Я вважаю, що вона гарна мати та дружина.

Загалом, поки моя дочка працювала, зять знайшов собі коханку і вирішив піти із сім’ї. Та й нехай іде, я давно вважаю, що він їй не пара. І заробити не може, і жодних уявлень про сімейні цінності не має. І в його родині так само. Зять подав на розлучення та одночасно заяву на поділ майна. Квартиру ми їм купили вже після весілля, тому це вважається спільно нажитим майном.

Моєму обуренню просто немає меж. І нахабства вистачає. Вже не знаю, хто його на це надоумив, чи нова пасія, чи батьки. Навіть про майбутнє власної дитини не думає. Вчора я зателефонувала своєму зятю і висловила все, що про нього думаю. А він з такою усмішкою сказав мені, що скоро зустрінемося в суді, що мені стало не по собі. Не можу зрозуміти, як моя дочка взагалі могла вийти заміж за цю людину?

Навіть не знаю, як вчинити у цій ситуації. Я ж розумію, що навіть аліментів ми не дочекаємось, адже він ніколи офіційно не працював. Найголовніше, що в цій ситуації моя дочка взагалі не робить жодних дій. Я навіть не можу зрозуміти, що вона думає з цього приводу. Я розумію, що моя дівчинка розгублена, що новина про зраду і розлучення застала її зненацька.

Але вже місяць минув, як мій зять оголосив про своє рішення. Не можна ж опускати руки, тим більше коли у тебе росте дочка. Кому вже цього не знати, як мені. Раз у неї тато недбайливий, який хоче відібрати у дочки житло, то нехай хоч мати бореться за її майбутнє. Тому я вважаю, що в цьому випадку має бути чітка позиція. Але як допомогти дочці зберегти квартиру?

КІНЕЦЬ.