“Я буду жити з вами разом. Я вам дав свої заощадження значить також якусь частку квартири купив, тому маю право жити ту також. Я більше не маю заощаджень, тому свою квартиру я здаю квартирантам. А ви можете і буди економніші, а не їздити на відпочинки”.

У мене є одна звичка, я кожного дня перед тим, як лягати спати обов’язково йду вигуляти свого друга пса Біма.

Зараз я живу зі своїм татом, але сподіваюся, що переїду у власну квартиру якнайшвидше. Батько має велику трикімнатну квартиру, тому для нас місця більше ніж достатньо. Мама покинула цей світ ще коли мені було чотири роки. Тато так собі нікого не знайшов і сам мене виховував.

Коли одного вечора я гуляв з псом я познайомився з дівчиною. Її звати Яна і вона також як і я мала собаку, яку вигулювала ввечері. Ми почали спілкуватися, разом вигулювати собак та я запитав чи вона хоче бути зі мною разом і вона сказала “так”. Пройшло ще трохи часу і я дуже сильно закохався у неї. Я їй зробив пропозицію руки та серця і вона згодилась.

У наших стосунках все було чудово, ми кохали один одного.

І все було добре, крім одного, мій тато не любив невістку.

Я вже досить дорослий, щоб самостійно приймати рішення, тато сказав мені свою думку стосовно Яни, але я не дуже його слухав. Я кохаю і кохав її безмежно, тому точно був впевнений, що вона буде моєю дружиною. Це моє останнє слово.

Ми не робили гучного весілля.

На нашому весіллі були лише наші рідні та найближчі друзі. Ми самі оплатили все весілля. Батьки Яни вирішили зробити нам не скромний подарунок та пообіцяли допомогти з покупкою житла грішми, у якості подарунка на весілля. А мій тато подарував нам лише постільний набір і все.

Я знав, що він не має багато грошей, щоб подарувати нам дорогий подарунок, тому не очікував, що він нам допоможе у фінансовому плані. Моя Яна все розуміла й у нас не було проблем стосовно цього питання.
Нарешті ми обрали житло, яке нам подобається та підходить у ціні. Батьки Яни як і обіцяли дуже нам допомогли з покупкою та дали майже половину грошей від вартості квартири.

Перед зустріччю з рієлтором, ми мали дати завдаток за квартиру, до нас прийшов мій тато та дав конверт у якому були гроші.

У конверті було сорок тисяч гривень. Ми були дуже здивовані, адже тато на пенсії й отримує дуже мало, навіть через це влаштувався на роботу аби хоч якось триматися на плаву. Де він узяв стільки грошей? Ми вирішили не запитувати, а просто подякували за фінансову підтримку.

Літом ми робили ремонт у нашій власній квартирі. Для роботи запросили тямущих людей. Вони дійсно майстри й ціна дуже хороша за роботу і зроблено дуже швидко. Після ремонту ми ще мали трохи грошей, тому вирішили поїхати на відпочинок. Адже у нас не було медового місяця відразу після весілля, то ми вирішили зробити його зараз.

Нам тільки потрібно було когось попросити, щоб доглянув за собаками. Свекри поїхали за місто у село, а це досить далеко, отож вони не могли доглядати за собаками.

Я вирішив попросити тато про допомогу і він не відмовив. Ми вручили їй ключі від квартири та зі спокійною душею поїхали відпочивати.

Ми повернулися повні сили та з гарним настроєм, але коли зайшли у квартиру, то дуже здивувалися. Мій тато добре влаштувався у нашій квартирі. Розклав усі свої речі, облаштував кухню як йому подобалось та досить добре жив.

А нам він сказав: “Я буду жити з вами разом. Я вам дав свої заощадження значить також якусь частку квартири купив, тому маю право жити ту також. Я більше не маю заощаджень, тому свою квартиру я здаю квартирантам. А ви можете і буди економніші, а не їздити на відпочинки”.

Яна була настільки шокована, що завмерла на декілька хвилин, але я не стримувався.

Я пояснив татові, що квартира куплена для мене і дружини.

Грошей у нього ми не вимагали та не забирали силоміць, він сам так захотів. Я подякував, за догляд за собаками та попросив покинути нашу квартиру. Речі на наступний день відніс я сам.

Після цього ми не спілкуємося.

Мені важко повірити, що батько ось таке вигадав.

Я не хочу образити батька, але що мені робити залишалось, якщо він не може дати мені спокій?

КІНЕЦЬ.