Ігор наш єдиний син. Змалку ми з дружиною дбали, щоб він мав все найкраще. Хотілося дати дитині якомога більше. Про виховання ми також ніколи не забувалися, тому син чітко знав межі дозволеного, не влаштовував нам істерик та дійсно цінував те, що отримував.

Коли настав час обирати майбутню професію й визначатися з університетом, Ігор рішення приймав самостійно. Ми, як батьки, не хотіли тиснути на сина й нав’язувати свої особисті переконання. Вважали своїм завданням та обов’язком оплатити навчання й відпустити його у самостійне плавання.

Під час навчання Ігор зустрів своє кохання. Марина дівчина досить розумна та впевнена в собі. Не можу сказати, що ми із  дружиною були в захваті від вибору сина, але заважати його щастю точно наміру не мали.

Організація та оплата весілля лягли на наші плечі. Оскільки свати взагалі були проти якогось святкування, вважали це марною тратою грошей. Після весілля син та невістка з’їхали на орендовану квартиру. Діло молоде, їх зрозуміти можна. Жило подружжя добре, Ігор щасливий, а ми ще більше. Коли син повідомив, що Марина вагітна – усі були надзвичайно щасливі.

Саме тоді й постало питання власного житла. Нам з дружиною хотілося допомогти дітям. Тривалий час я збирав кошти на покупку нового автомобіля, у дружини була дача в селі. Ми все продали. Не вистачало незначної суми, довелося взяти кредит й от ми вручили ключі від квартири дітям. Син не розумів себе від щастя, а невістка покрутила носом, але вдала, що також щаслива.

Коли настав час переїздити у власне помешкання Марина відмовилася. Я не зрозумів чому, адже квартира належить їм. Тоді син пояснив, що його дружині не до вподоби, що квартира оформлена на нього. Вона хотіла бути повноправною власницею житла, а не квартиранткою на пташиних правах.

Словом Марина заявила Ігореві, що він, як чоловік, мусить самостійно купити квартиру й оформити все, як годиться. Син не знає, як поводитися в такій ситуації. Дружина зробила проблему не зрозуміло з чого й тепер усі вимушені страждати. Ми вже й не раді, що купили ту квартиру Хотіли зробити як краще, допомогти майбутнім батькам, а вийшло, як завжди.

Ось уже місяць, як Ігор продовжує платити за оренду чужого помешкання й працює на двох роботах, щоб відкласти хоч щось на власну квартиру. З такими темпами він зможе її купити ближче до пенсії. Марина досі на нас сердиться. Відмовляється приходити в гості й до себе не кличе. Поки невістка в положенні, ми не хочемо влаштовувати жодних скандалів, тому доведеться зачекати.

Та як тільки онук чи онука з’являться на світ, на невістку чекатиме відверта розмова. Така поведінка не личить дорослій жінці.

КІНЕЦЬ.