Мама мого чоловіка, моя свекруха, ну вже дуже важка жінка.

Правду кажучи, з нею нам непросто.

Але, як кажуть в народі, батьків не обирають, тому ми завжди намагалися з нею добре спілкуватися, щоб не псувати стосунки в родині своїй.

Чоловіка моєї свекрухи, на жаль, не стало давно, своїх двох синів вона виховувала сама.

Чоловік мій Дмитро розповідав мені, що до нього і його брата мама ставилася однаково, не ділила їх і підхід до них мала такий самий.

Росли вони, як усі діти, мама працювала, виховувала дітей.

Але з роками мати мого чоловіка стала якась більш вибаглива, ніж раніше, їй постійно нічого не подобається, усім незадоволена, ніхто їй догодити все не може ніяк.

Вона часто ображалася та догодити їй було все складніше.

Після весілля ми з Дмитром стали жити в моїй однокімнатній квартирі.

Спочатку було все добре, а потім у нас з’явилося двоє діток, місця, звісно, мало для всіх, але ми щасливі та радіємо своєму життю.

А згодом одружився і молодший брат мого Дмитра, Олег.

Він привів невістку в квартиру до своєї мами.

З Наталкою свекруха ніколи не ладнала, адже мати Дмитра з важким характером ніяк не могла змиритися, що в домі є ще одна господиня.

А от Наталка жінка дуже пряма – що думає, те говорить.

А коли в них народилася друга дитина, брат Дмитра зі своєю дружиною теж з’їхали на орендоване житло, бо жити разом з матір’ю було вже зовсім непросто.

Відтоді і спілкуватися між собою перестали.

А потім свекруха моя, несподівано для всіх, занедужала.

Звісно, що вже на той час, зі своїм молодшим сином вона спілкуватися не хотіла, мала гордість ще якусь, тому зателефонувала нам.

Ми з чоловіком приїхали, купили їй все, що призначив фахівець, накупили різних продуктів.

Я вихідні сиділа з нею, все прала, прибирала, готувала.

Тоді свекруха сказала мені, що подарує нам з чоловіком свою квартиру.

Ми з Дмитром розуміли, що в нього ще є брат і це трішки не справедливо, але в наш час кожен має думати за себе, таке вже зараз правда життя, тим паче, це воля самої матері, а квартира її.

Відтоді ми стали добре доглядати за свекрухою, все купували для неї, що потрібно було за свої гроші.

Мати Дмитра іноді пропонувала нам і свої кошти, але якось було незручно в матері брати гроші, тим паче, що вона нам обіцяла квартиру, тому я сама хотіла їй допомагати, чим могла.

Хоч ми й самі дуже економили на всьому, але вирішили, що за мамою маємо гарно доглядати, воно того варте.

А нещодавно свекрухи моєї не стало.

Це було дуже несподівано для всіх, адже справи у неї були й не такі погані вже.

Прощання організували лише ми з Дмитром за свої власні кошти, нам ніхто й копійки не дав, рідний брат мого чоловіка також не доклався зовсім до цього.

А коли Дмитро з братом пішли до нотаріуса, то виявилося, що свою квартиру свекруха залишила своєму рідному братові – дядькові Дмитра.

Дядько квартиру віддавати не хоче тепер, каже, що така була воля його сестри, вона дуже ображена завжди була на своїх дітей і останнім часом, часто скаржилася на нас усіх.

А нам з Дмитром прикро найбільше, ми так старалися для неї.

В голові не вкладається чому свекруха так вчинила і чи ми ще щось можемо змінити.

Як нам бути, адже саме ми доглядали мою свекруху?

Невже нам квартира не належить по праву?

КІНЕЦЬ.