Тетяна працювала в квітковому магазині. Йшов сніг, було дуже холодно. Вона була дуже втомленою і поспішала додому. Перед нею стояв чоловік. Жінка хотіла обійти його, але той зупинив.

— Вибачте, ви не могли б мені допомогти? Потім чоловік почав розповідати, що його речі вкрали. А коли вийшов з поїзда, щоб зловити зло дія, поїзд поїхав. Тетяна не повірила йому.

Вона, звичайно ж, подумала, що це черговий бо мж, під враженням реклам бойовиkів.

— І ви туди ж. Господи, чому мені ніхто не вірить? — похитав чоловік головою. Потім він підняв голову і сумним поглядом подивився в небо. Тетяні стало шкода його. Вона зважилася впустити його до себе. Михайло пішов у душ, а Тетяна почала шукати йому одяг. У шафі були старі речі брата, їх вона і взяла. Жінка розігріла суп для гостя.

В цей час повинна була прийти її мама, вона сподівалася, що та запізниться, інакше побачить чоловіка і все не так зрозуміє. Надії не виправдалися.

Через хвилину мама вже відкривала двері. Вона не розуміла, що тут відбувається, почався допит. Незабаром на кухню увійшов Михайло. Він привітався трохи збентежено і винувато. Тетяна зрозуміла, що він почув їхню розмову.

Чоловік сів за стіл. Попросив телефон, щоб подзвонити дочці і сказати, що не вийде потрапити на весілля, проте колега Михайла, з яким у нього був бізнес, відправив машину, скоро за ним повинні були заїхати.

Тетяні не хотілося відпускати чоловіка, він став для неї рідним за ці пару годин. Мамі теж він сподобався, вона давно хоче видати дочку заміж. Минуло три тижні.

Тетяна працювала тридцять першого грудня. На вулиці, стояв Дід Мороз і розмовляв з директором магазину. Голос був дуже знайомий Тетяні. Нарешті Дід Мороз підійшов до неї.

— Я знав, що ви працюєте, ось і вирішив здивувати вас, підняти настрій. Вийшло?

— Михайло з надією подивився на Тетяну.

— Вийшло — Тетяна засміялася. Через місяць вона поїхала з Михайлом в інше місто. Мати була дуже рада за свою дочку. Молодята теж були шалено щасливі.

КІНЕЦЬ.