Бабуся Антоніна Іванівна жива сама вже багато років. Її чоловік покинув цей світ ще десять років тому. Син та дочка рідко приходять до матері у гості. А зараз уже взагалі не їздять.

Як виявилось бабуся оголосила, що квартира дістанеться тому чи тій, хто буде доглядати зараз її.

Діти були від цього не в захваті. Квартира має належати обом дітям порівну. Леся не може маму забрати до себе, вона має дітей, які мають повно енергії й відповідно через це у квартирі завжди шумно.

Мама в такій атмосфері довго не витримає.

Ярослав сказав, що його дружина буде проти матері у квартирі, адже яка невістка любить свекруху. Так, квартира простора, але Ярослав прислухається до своєї дружини й не буде робити те, що дружина не схвалює.

Брат з сестрою через це вже декілька разів сварилися, один одному скільки поганих слів наговорили.

Сусіди співчували Антоніні Іванівні, адже вони все знали.

Завжди виручали та купували все необхідне.

Адже діти не мали бажання провідувати матір, доки вона не скаже точно як поділить квартиру між ними.

Баба Оля, сусідка Антоніни Іванівни підказала, що квартиру можна залишити для онуків. Бабуся навіть довго не думала, адже це була хороша ідея.

Дочка бабусі Олі допомогла з юридичними питаннями, адже вона спеціаліст у цій сфері.

Вони все оформили як годиться. Антоніна Іванівна запросила дітей до себе у гості та розповіла, кому залишиться квартира.

З того часу все стало краще у бабусі, адже онуки кожного дня приходять відвідати, купують все необхідне за гроші батьків. А вони й не проти, нехай діти ще з малечку знають, що стареньким людям потрібно допомагати.

Адже це також дуже необхідно.

КІНЕЦЬ.