Я вирішила переїхати до маленького містечка, де жила моя бабуся, після розлучення з невірним чоловіком. Після двох місяців життя з бабусею, вона лягла через хв0 робу, і я почала шукати роботу. Я швидко знайшла вакансію у місцевій крамниці, де мені подобалося спілкуватися з людьми.

Там я познайомилася з Ярославом, молодим, високим і красивим чоловіком, який привернув мою увагу, як я його побачила. Ми розмовляли, і коли він запросив мене на побачення, я відразу ж погодилася, адже була вже закохана в нього.

Ярослав був романтичним, уважним та дбайливим, він обіцяв познайомити мене зі своїми батьками. Я була щаслива, коли Ярослав винайняв для нас квартиру і пояснив, що робить ремонт у своєму старому житлі.

Я була щаслива, а бабуся трохи сумнівалася, казала, що надто солодкі речі можуть потім призвести до жалю.

Але я не звертала на неї уваги. Однак через місяць спільного життя я помітила, що Ярослав не такий уважний і здається навіть дещо байдужим. Я списала це на стрес на роботі, адже він був поlіцейський, а робота у нього була нелегка. Ярослав завжди поспішав на патрулювання чи відповідав на дзвінки.

Але сам же він казав мені, що все гаразд, і мені нема про що турбуватися. Якось мені зателефонувала бабуся і сказала, щоб я терміново приїхала до неї, я подумала, що вона знову захvоріла. Але коли я приїхала, вона сказала мені, що Ярослав має дружину і дочку, і що він живе двома життями.

Я була вражена і скривджена до глибини душі. Я пішла з квартири Ярослава, зібрала свої речі, а він навіть не спробував мені зателефонувати, навіть за тиждень.

Я почувала себе дурною, сліпо закохавшись у людину, яка вже була одружена. Все, чого я хотіла, — це бути коханою та щасливою, але в результаті я стала другою жінкою в житті одруженого чоловіка, навіть не усвідомлюючи цього.