Раніше я ніколи не рахувала наші гроші. Ми обоє працювали та відкладали гроші у скриньку, а коли почали зарплатню вдавати на карти, ми чесно говорили один одному скільки хто має грошей.

Завжди разом вирішували куди витратимо наші збереження.

Зарплата в чоловіка була дещо більше ніж у мене і на мою думку тут нічого дивного немає. Ми собі ні в чому не відмовляли. Могли дозволити відпочинок кожен рік. У нас все було для гарного життя. Зараз ми хотіли купити нову машину. Я була не проти, адже цю ідею запропонував чоловік.

Але дещо нас зупинило. Фірма у якій я працювала зазнала збитків, тому відбулося скорочення. Отож мене звільнили, але попередили, що це вимушений захід і коли все владнається назад приймуть на роботу. Але я вирішила не очікувати й почала пошуки роботи. Я розуміла, що ми маємо вдосталь заощаджень і якщо зараз відмовимось від купівлі нового авто, то зможемо спокійно жити на ці гроші близько року.

Отож я роботу шукала, але не будь-яку, а за фахом.

Чоловік працював далі, зарплатня його була дуже хороша. Спочатку чоловік мене підтримував, а потім я побачила, що він не задоволений тим, що я не працюю.
Наближався його день народження. Я вирішила зробити йому подарунок та взяти гроші з тих, що відкладали на машину. Я туди де вони завжди лежали, а їх немає. Цього ж дня я запитала у чоловіка де наші гроші?

– Ти ж не працюєш, які гроші?
– Ті, що ми з тобою разом відкладали на покупку нового автомобіля.
– Я їх до батьків відніс на зберігання. Так буде краще.

– Для чого? Ти від мене їх заховав?

Там також є гроші мої.

– Там наші гроші. А тобі якщо потрібні гроші піди на роботу.

Чоловік так і не дав мені грошей.

Вже через три місяці мене повернули назад у фірму на роботу.

Але після цього випадку я не кажу скільки заробляю. Я просто оплачую за продукти. Чоловікові не даю жодної копійки. Сподіваюся він зробить висновок з цієї ситуації.

КІНЕЦЬ.