Я вийшла заміж за коханого чоловіка і після весілля я переїхала до нього.

Його батьки мають великий будинок у якому живуть разом з моїм чоловіком та сестрою чоловіка, отож місця достатньо.
І я була при надії, тому у нас не було зайвих грошей для оренди окремого житла.

Коли я була вагітна моя свекруха дуже турбувалася про мене, постійно догоджала мені. Іноді навіть здавалось, що біля мене моя мама, а не свекруха. Я дуже дивувалася, як це так, що свекруха любить невістку, я ж для неї чужа, а любить як власну доньку.
Та звісно, не довго так було.

Як тільки я повернулася додому з пологового будинку разом із дитиною на мене поклали усю домашню роботу.

Я мала робити кожного дня легке прибирання, адже у будинку немовля і йому краще дихати буде. Я щоранку готувала їсти для усіх перед роботою, це стосувалося також і обідів і вечер кожного дня.
Оскільки мала дитина і потрібно багато прати, наша машинка не витримала та поламалась, тому і прати від тоді я мала все сама вручну.

Я розумію, що я мала б також виконувати деякі справи, але я тільки народила і мені було дуже важко працювати.

Я маю мале дитя, якому потрібен догляд постійний.

І взагалі я не розумію чому я маю працювати робітницею у будинку.

Я намагалася поговорити з нею, але вона тільки відповіла мені:

– Олена, ти живеш у моєму будинку, харчуєшся нашим коштом, одяг купуєш теж за наші гроші. Онука ми забезпечуємо.

Отож не показуй своє “я”, а йди й займися роботою. Тому що я хочу відпочити після роботи.

Після цієї розмови я плакала протягом цілої ночі. Прокинувшись зранку навіть була думка зібрати свої речі та речі дитини й піти з цього будинку.

Але я хочу, щоб у сина був і тато і мама, щоб він ріс у повноцінній сім’ї.

КІНЕЦЬ.