Вже зовсім скоро наш син одружується. З дівчиною яка старше за нього на дкілька років. Познайомилися вони в університеті, спочатку ми думали, що це також студент  і вони разом навчаються, але виявилося, що вона викладач. Спочатку ми були проти цього, адже всі ми думали, що вона буде допомагати йому ставити кращі оцінки та заліки автоматом. Ми з батьком не знали як краще сказати йому, що це не правильно.

Та все ж коли він привів її знайомитися наші страхи розвіялися, вона була дуже приємною дівчиною, та вона його нічого не вчила, а коли наш син знайомився з нею , то навіть не знав, що вона викладає. Під час цієї вечері Олексій сказав, що скоро вони з’їдуться та будуть жити разом. 

Сказати правду ми з чоловіком навіть не зрозуміли коли Олексій став вже дорослим. Ми запропонували допомогти на початку з орендою але він навідріз відмовився від цих грошей. 

Грошей їм на початку вистачило лише на кімнату в гуртожитку, але вона була не проти, бо і так жила в гуртожитку. Їм було важко на початку але син жодного разу не попросив допомоги. Та через деякий час йому вийшло влаштуватися на роботу на півставки, та навчатися і вже наступного місяця їм вдалося орендувати квартиру. 

Нас запросили на новосілля це була невеличка однокімнатна квартира але красива. Поки син відійшов щось показати батькові я залишилася з Аліною та передала їй гроші щоб було легше, спочатку вона довго відмовлялася та взяла гроші. Як ми поверталися додому нас наздогнав син, та хотів повернути гроші, але ми сказали, що це подарунок на новосілля. 

Все ж через 2 роки Олексій отримав диплом та влаштувався на роботу. По його словах все було добре. Ми були раді, що синові вдалося знайти кохання в вони живуть разом. Та нас турбувало, що вони не одружуються.

Лише ми хотіли підняти цю тему за сімейною вечерею, та вони нас випередили. Сказали, що скоро одружуються. Ми були раді відносини з Аліною у нас добре склалися тому ми були ще більше раді. Та Олексій подружився з її батьками без проблем. Тільки єдине що нас турбувало це було весілля, вони не хотіли робити традиційне весілля з церквою, сукнею та гостями. Вони ж хотіли просто розписатися та відсвяткувати в мало колі осіб, лише найближчі родичі, та друзі. 

Та все ж вони вирішили нам пояснити чому саме так вони хочуть зробити, а все виявилося дуже просто, вони відкладають на власне помешкання. І ми це прийняли. Бо це було досить правильним рішенням. 

Під час весілля було не багато людей, але ми з батьком вирішили дати гарний конверт грошей,  щоб їм було набагато легше купити те помешкання яке вони хочуть. 

І сидячи на весілля в сина ми дивилися на нього та гордилися що в нас виросла така чудова дитина.

КІНЕЦЬ.