Я дуже привітна. У мене часто бувають в гостях родичі та друзі. У нас вже склалася така сімейна традиція, що кожне свято всі рідні збираються у мене вдома. Оскільки я маю велику трикімнатну квартиру місця вистачає для усіх, і так мої родичі декілька днів перебувають у мене. Я проживаю за 10 км від міста, тому якщо комусь потрібно вирішити справи у місті вони також залишають на ніч у мене аби не їхати додому вночі втомленими.

Але бувають випадки коли мої рідні користуються тим, що я дуже гостинна. Деякі можуть приїхати зненацька або затриматися на декілька днів довше. Зараз я говорю про мого двоюрідного брата та його дружину. Вони проживають у селі. Кожен Новий рік вони приїжджають до мене і ми разом святкуємо. Мені подобається, що є з ким святкувати, адже нам разом весело і ми гарно проводимо час, але вони не їдуть додому після нового року. Вони залишаються у мене гостювати майже до кінця січня. Відповідно для мене це зайві клопоти, адже я маю рано вставати, щоб наготувати їсти для усіх. А вони ще й примхливі, хочуть кожного дня нову страву коштувати, а потім навіть не допоможуть прибрати зі столу, все я роблю сама.

Довгий час я мовчала та була привітною до них, гостила так, як має бути. Готувала для них окрему кімнату, готувала святкову вечерю та кожному купувала по подарунку. Але цього року я не витримала. Я завчасно зателефонувала до брата і сказала, що цього року ми будемо святкувати не вдома, адже нас запросили друзі на Новий рік. Але вони ніякого висновку не зробили. Приїхали як завжди з речами на весь місяць і почали керувати мною, що їм готувати на свято.

Я вирішила, що такого терпіти більше не буду та і сили вже в мене не стільки як колись, що я легко могла сама з усім впоратися, тому я всі їхні речі винесла у під’їзд і ввічливо попросила аби вони забирались з моєї квартири. Ви б чули, що вони влаштували, так кричали, що навіть сусіди вийшли з квартири аби подивитися чи все в порядку. Після цього випадку ми припинили будь-яке спілкування.

КІНЕЦЬ.