Ліза чекала автобус більше години, коли вирішила запитати стареньку, коли він прибуде.

Літня жінка пояснила, що автобус ходить тільки двічі на тиждень, оскільки це було маленьке село з переважно літніми жителями, і тут ніколи не було таксі.

Далі вона запросила Лізу на чай, і вони представилися один одному.

Ліза пояснила, що вони з чоловіком щойно переїхали до села, сподіваючись втекти від міського життя, і що її чоловік поїхав до міста напередодні та не повернувся.

Минали дні, а чоловік Лізи все ще не повертався.

Ліза намагалася зайняти себе тим, що лагодила плиту, замовляла дрова і забиралася в будинку.

За доnомогою сусідів вона навіть спекла пиріг у своїй духовці.

Однак Ліза ставала дедалі слабшою через цю ситуацію і зрештою знепритомніла через стрес.

Сусіди викликали ліkаря із сусіднього села, який порадив їй звернутися до міської ліkарні.

Через два тижні на порозі Лізиного будинку раптово з’явилася та сама бабуся Марія зі своїм чоловіком.

Вони пояснили, що Андрій потрапив в автомобільну аварію і довгий час лежав на узбіччі дороrи без будь-яких документів чи грошей.

Але зараз із ним усе гаразд. У результаті Марія була у нестямі від радості, почувши, що пара возз’єдналася, і із задоволенням почастувала їх теплим борщем.

Ліза та Андрій подякували їй за все і вирушили додому, передчуваючи своє нове життя у селі.

КІНЕЦЬ.