У мене така сама історія, як і у сповіді автора про дитину чоловіка від першого шлюбу. Був у мене чоловік. З нами мешкала його маленька дочка. П’ять років прожили, потім розійшлися. Все дістало мене. Але проблема не тільки у дитині, хоча все погане про мене свекруха через неї робила. Інакше вона мене не могла дістати.

І звісно чоловікові нашіптувала весь час, знову-таки посилаючись на онучку. А мати рідна дівчинки жила собі в сусідній області, не переживала ні про що взагалі. За п’ять років лише тричі й приїхала, але я її ніколи не бачила. Казали мені, що вона не цілком адекватна. Хоча не здивуюся, якщо зараз про мене говорить свекруха те саме.

Ненавиділа я дівчинку, а вона мене. Тихо мовчки ненавиділи одне одного. Щоб я не робила, добро ніколи не помічалося, сприймалося як належне. Але якщо чогось я не робила (що потрібно було, на їхню думку), мною обов’язково були незадоволені.

Я зараз живу з іншим чоловіком. І ось знову все повторюється. Його колишня дружина надіслала їхнього спільного сина за пів року вже вдруге. Спершу на один день, потім ще на один. Колишня дружина мене ненавидить, гидоти вічно пише, обзивання різні на мене говорить. Кричить, щоб я до неї не підходила, не спілкувалася зовсім з ним.

Вона не розуміє, що це мені й не треба. Я навіть не намагалася спілкуватися з її дитиною. Чужі діти для мене чужі. І після всього цього, вона раз і надіслала до нас свою донечку. У мене все перевернулося вже. Невже це знову дежавю? Я не хочу бути мачухою, за жодних обставин, особливо при живій матері та бабусі.

Я дуже боюся, щоб це не стало частим явищем і не приведи Господь, щоб вона жила зі мною під одним дахом. Я відмовляюсь так жити. Народили, нехай і вирощують, люблять, покупки роблять, подарунки, їздять на відпочинок та інші принади життя.

Я зовсім не проти, щоб батько спілкувався та допомагав своїй дитині. Єдине, чого я хочу, щоб від мене відстали і не перекладали відповідальність за своє потомство на сторонніх людей, на даний момент на мене. Більше мені нічого не треба. Хай що хочуть роблять для дитини, аби мене не чіпали.

КІНЕЦЬ.