Я почала зустрічатися з Вадимом, коли ми обоє ще навчалися в школі. Після закінчення школи наші шляхи розійшлися, і ми залишилися лише друзями. Однак, працюючи в сусідніх відділах на роботі, ми знову перетнулися, і тоді зрозуміли, що нам судилося бути разом. Хоча, здавалося, все йшло добре, не всі були цьому раді.

Моя майбутня свекруха, Маргарита Василівна, боялася мене ще зі школи. Ще більше спантеличувало те, що ні я, ні Вадим не могли зрозуміти, чому вона так ставилася до мене, і ми обоє не наважувалися запитати її про це прямо. Я знала, що матір Вадима була категорично проти нашого шлюбу, аж до того, що навіть подумувала піти від нього. Але справжнє кохання взяло гору.

Незабаром після одруження я дізналася, що вагітна, а це означало, що мені потрібно було взяти декретну відпустку на роботі. Оскільки зарплати Вадима не вистачало, нам довелося переїхати до його матері.

Хоча нам було комфортно, ми не сварилися, проте я не могла не відчувати себе небажаною в їхньому домі. Не зважаючи на те, що я була їхньою невісткою, я все ще була для них чужою. Вадим переконував мене не звертати уваги на ці дріб’язкові проблеми та зосередитися на турботі про нашу дитину. Щоб заспокоїти Маргариту Василівну, я прокидалася рано, готувала всім сніданок, прибирала у квартирі, прала білизну. Однак значного поліпшення в наших стосунках не відбулося.

Щоб не сидіти вдома цілими днями, тим більше, що там постійно була моя свекруха, я прийняла рішення повернутися на роботу. Обговоривши це з Вадимом, який не заперечував, через тиждень я знову вийшла на роботу. Це рішення обурило Маргариту Василівну, але вона висловила своє несхвалення лише синові.

Оскільки наше фінансове становище покращилося, ми знову змогли винаймати квартиру. Через місяць ми з’їхали на орендоване житло. Поки ми були на роботі, свекруха доглядала за дитиною, а ввечері ми привозили доньку додому. Але чомусь після повернення з батьківського дому Вадим щовечора часто скандалив, іноді без жодної видимої причини. Я розуміла, звідки це роздратування, але мовчки зносила його невдоволення.

Зрештою, я втомилася жити в такому ворожому середовищі й вирішила подати на розлучення. Того ж вечора Вадим повернувся до батьків. Пізніше того ж вечора мені зателефонувала Маргарита Василівна і запитала, чи не через неї ми посварилися. Вона також почала виправдовуватися, стверджуючи, що ніколи не була налаштована проти мене. Я запевнила її, що проблема була в нашій несумісності.

Вона, здавалося, була задоволена моєю відповіддю і з часом, навіть почала скаржитися мені на свою нову невістку. Менш ніж через тиждень після нашого розлучення Вадим привів нову жінку в будинок своїх батьків, натякаючи на те, що він зраджував мені, коли ми ще були в шлюбі. Я вирішила дистанціюватися від цієї ситуації та тішилась, що залишила цю сім’ю позаду.

КІНЕЦЬ.