Валерій шукав свою маму. Він доклав багато зусиль, витратив чимало грошей і розшукав. У колонії-поселенні. Відбулася зворушлива зустріч, мама обняла сина, якого віддала в дитбудинок у три роки – так склалися обставини. Люди, які зраджують і віддають, завжди говорять цю вагому фразу про обставини.

Загалом потім такі почалися події, що навіть писати не хочеться. Ця мама почала вимагати гроші та всебічну підтримку. І навіть спробувала подати до суду на сина. Але вона була позбавлена ​​батьківських прав, на щастя. І незабаром у “веселому” вигляді впала в колодязь, де, до речі, виявили ще й зниклого співмешканця – він рік як пропав…

І Валерій зарікся когось шукати, хоча все мріяв до цього про зустріч із мамою… Багато чого зрозумів.

Або чоловік покинув дружину із двома дітьми. Все виніс із дому, навіть мотузки для білизни та мило. Взагалі все. Лампочки викрутив. Аліменти не платив, жив на своє задоволення.

А дружина все мріяла, що він схаменеться і повернеться. Плакала у подушку – коли купила подушку. Жила в бідності, мила підлогу, останній шматок дітям віддавала – і мріяла, що відчиняться двері, чоловік вибачиться і повернеться.

Чекала на нього 15 років. Він повернувся, а як же. І нормальна забезпечена жінка, мати двох дорослих синів, побачила на порозі брудного безхатька, який вибачився. І зажадав гроші. І у квартиру щоби пустили, яку ця жінка купила за свої гроші. І почав погрожувати та шантажувати. І нізащо йти не хотів!

Знаєте, якщо людина покинула і зрадила – вона може повернутися. Це часто буває. І мрії збудуться! Ми знову опинимося разом. У рідних обіймах рідної людини. І вирватися з цих обіймів буде дуже непросто. Хто зрадив і покинув, той це знову зробить. А якщо не це – так ще щось гірше. Жахливіше.

І треба сто разів подумати – чи є сенс розшукувати батька чи матір, які покинули дитину і ніяк не допомагали їй. Або чоловіка повертати, який кинув у безпорадному стані. Або знову дружити з тим, хто зрадив та підставив.

Природа людини незмінна. Каявся – ну, не знаю. Це добре, мабуть. Нехай іде шляхом виправлення далі. Поки не зникне за горизонтом разом із болісними спогадами про те, що нам довелося пережити… дуже непросто.

КІНЕЦЬ.