Нещодавно я, разом із дружиною, був запрошений на день народ ження керівниці фірми. Вона мала ювілей – 50 років, і оскільки цифра серйозна – то й застілля було відповідним.

До цього дня я думав, що якщо в сім’ї існують аб’юзерські стосунkи, то це, як правило, проявляється у поведінці чоловіка до дружини.

Але цього дня я зрозумів, що може бути навпаки.

Такої сімейної пари я у житті не бачив.

Те, наскільки був пригніченим чоловік начальниці, мене не просто здивувало, а можна сказати, вразило.

Тільки він хотів відкрити рота, щоб сказати тост або перекинутися парою слів з гостями — так дружина обов’язково вставляла свої п’ять коnійок, і чоловік моментально затикався.

Але це ще не все: під час вечора начальниця роздавала накази своєму чоловікові, і той беззаперечно виконував їх.

Це були не такі фрази, на кшталт подай-візьми: жінка реально принижувала свого чоловіка – і перед стількими гостями.

Дружина часто розповідала мені про свою начальницю: говорила, що це дуже розумна та вимоглива жінка, яка веде за собою команду та виконує поставлені цілі вчасно.

Але я й подумати не міг, що в сім’ї все настільки серйозно.

Як я потім з’ясував, одружені вони понад 30 років. Та й чоловік не сидить удома: у нього власна фірма, повага колег і партнерів.

Можливо, я щось у цьому житті не розумію. Але ж у цій парі любов’ю та повагою точно не пахне. І чоловік начебто симпатичний. Навіщо він терпить таку дружину – мені й досі незрозуміло.

КІНЕЦЬ.