Якось моя сусідка мені повідала:

– Сестра моя двоюрідна Наталка зі своїм чоловіком живуть зовсім недобре, мені так шкода її. Тому і дітей туди я своїх ніколи не вожу своїх, сестра сама до нас в гості частенько ходить.

Я категорично проти, і це зрозуміло, щоб мої доньки бачили та чули, які в них відносини в сім’ї.

Кілька разів мій чоловік їздив туди мирити їх, бо хотіли, щоб вони гарно жили, але то все зовсім безрезультатно.

Я не думаю, що там вже можна щось змінити на краще.

– Ну а чому твоя сестра Наталка так живе і мовчить лише постійно, якщо все так погано?

Розлучилася б сестра з ним, та й жила собі нормальним життям, ще б своє жіноче щастя знайшла б.

Матеріально вона від свого чоловіка вона зовсім не залежить, син дорослий вже. для чого так жити?

– Так справа в тому, що розлучені вже Наталя зі своїм чоловіком давно, навіть документи про це мають. Пару років вже минуло, як вони не є сім’єю, але чомусь вона нікого не слухає і нічого не хоче міняти.

– Розлучені? А чого живуть разом тоді, кому воно потрібно такі стосунки?

– Ну от так у них чомусь, самій важко зрозуміти. Квартира маленька у них, на дві окремі квартири розміняти абсолютно неможливо її.

А поступатися одне одному вони не хочуть взагалі. Не знаю, мені складно говорити, чого вони не можуть якесь інше рішення прийняти.

Напевно, я б так не змогла, щиро кажучи. Але мені простіше, мені в разі чого є куди піти – до мами своєї.

– Ой, та багато таких людей зараз, які розлучаться, а живуть разом, – каже інша моя сусідка. – У мене знайома одна так живе вже давно. А куди їй йти зараз у такий важкий час?

У неї житла більше немає свого.

Тільки життя чоловікові полегшити? Вона з дітьми, а він їй тепер нічим не зобов’язаний – як сусід просто і все на тому. А йти нікуди їй зовсім.

У батьківській хаті її з двома дітьми зовсім ніхто не чекає.

Я от, щиро кажучи, не розумію таких жінок, як можна жити разом, коли ти вже розлучена і дивитися не хочеш на нього, а він нічим не допомагає.

Я б краще в маленьку хату в село б до мами поїхала, але б ніколи не жила ось так під одним дахом, аби у місті.

Ну невже це правильно так жити навіть у важкі часи?

Хіба так знайдеш своє жіноче щастя і можеш розраховувати на щасливе майбутнє, якщо живеш з колишнім чоловіком в квартирі одній?

Чи може бути таке життя щасливим?

КІНЕЦЬ.