У мене така ж історія із дачею, діти не хочуть туди їздити. Я не з тих свекрух, які лізуть у життя та сім’ї своїх дітей. Так, я не дуже задоволена своєю невісткою, але за 8 років, що вони живуть, жодного разу не висловлювала сину свою думку, це його вибір.

Я мовчу про те, як невістка веде побут в будинку, а прибирання добре, якщо раз на 2 тижні. Про харчування взагалі мовчу, їдять здебільшого напівфабрикати із супермаркету. Про виховання онуків (у них двоє хлопчиків 4 та 6 років, планують третього), які не знають ні в чому відмови та слова «ні». Сама невістка не напружується працювати, веде, як бухгалтер, кілька дрібних фірм. Основний у сім’ї син, але я не проти цього, так мабуть і має бути, він чоловік.

Просто таке відчуття, що її більше хвилює, як встигнути на фітнес сходити, зробити манікюр і з подругами побалакати. Така ось “фіфа”. Мені здається, що жінка, мати двох дітей має більше часу та сил приділяти своїй сім’ї, чоловікові та дітям, а не лише дбати про свій комфорт. Але це моя думка і, повторюся, я її нікому не нав’язую.

Це була передісторія. А проблема в тому, що невістка підбиває сина продати дачу. Ось це мене зачіпає до глибини душі. Ця дача – старенька, але добротна сільська хатка, яку моя мама подарувала йому незадовго до своєї смерті. Це було ще до його весілля, 11 років тому. Мій чоловік із сином тоді ще зробили разом невелику веранду, поміняли дах та вікна. Ми їздили туди не часто, але все ж таки. Влітку це відмінне місце для відпочинку, тому що поряд ліс, недалеко річка, свіже повітря.

Але невістку це не цікавить, їй цікаво сидіти у бетонному місті та пиляти собі нігті. Коли вони одружилися, син став дедалі рідше і рідше туди приїжджати. Я думала, коли з’являться діти, тоді вони точно почнуть туди їздити. Що може бути краще для дітей, ніж дозвілля на природі. Але з дітьми вони почали їздити туди ще рідше.

І ось зараз розпочався новий сезон, і син завів розмову про продаж. Я впевнена, що це ідея невістки. Ось поясніть, як можна відмовитися вивозити дітей на природу та вести їх на міську дитячу площадку? Онуки дуже активні, рухливі. Вони могли б там кататися на велосипедах, рибалити, грати в м’яч та бадмінтон, дихати чистим свіжим повітрям, а не вихлопними газами у місті.

Якби там був якийсь город, і треба було б полоти грядки, я ще зрозуміла б, чому невістка не хоче туди їхати. Але цього немає – є пара яблунь та кущі смородини. Решта — трава і клумба з квітами. Просто приїжджай та відпочивай, але ні. Раніше вона говорила, що не хоче їхати, бо немає нормальних умов, помитися та сходити до туалету. Ну так зробіть самі! В чому проблема?

Я спитала сина, куди він хоче витратити гроші від продажу дачі (там буде невелика сума). Так, каже, потім коли можна буде до Туреччини на море з’їздимо. Ну що це? Обміняти пам’ять про бабусю, її будиночок, де син ще хлопчиськом бігав, на поїздку, від якої залишиться тільки засмага на пів року? Не розумію цього.

Поки я попросила сина не поспішати і подумати. Але впевнена, що невістка його переконає. Вплинути більше нема кому, я залишилася вдовою. Ось що робити? Як не дати зробити цю помилку? Ще хочу уточнити, що я сама не часто буваю на дачі, тому що доглядаю свою хвору сестру. Тобто, я не причина того, що невістка не хоче туди їздити.

КІНЕЦЬ.