Станіслав щойно повернувся з ділової поїздки, що траплялося нечасто. Коли він увійшов додому, його зустріла теща, яка поводилася дивно мило і дружелюбно.

Вона навіть запросила його на кухню поїсти млинців. Однак Станіслав вважав це дивним, подумавши, що такий прийом може віщувати щось поrане.

Діставшись до спальні, він виявив свою дружину Ларису сплячою, а тещу — що загороджує шлях до кімнати.

Відштовхнувши її в бік, він побачив свою дружину та друга Миколу, що спляться в ліжку, обіймають один одного. Станіслав узяв свою валізу, вийшов із квартири і більше не повертався.

Він тимчасово зупинився в готелі і вирішив перевестись на іншу роботу в іншому місті. Через рік він зустрів молоду дівчину, одружився, і в них народилися близнюки. Через багато років Рома, син Станіслава, прийшов до нього з проханням про допомогу.

Він не хотів жити зі своєю матір’ю та Миколою, бо його мама за цей час тричі заваrітніла від Миколи, але той так і не одружився з нею. Він приходив лише зрідка, щоб принести подарунки, гроші та переночувати – а вранці йшов.

Дружина Миколи була заможною жінкою, що жила в Америці, тому він не хотів розлу чатися. А що теща? Вона тільки й радила доньці – наро джувати від Колі більше.

Аліментів вистачало вище за дах, щоб покривати всі сімейні витрати. Так і жили…

КІНЕЦЬ.