Я дуже добре пам’ятаю жінку, яка прибирала наш офіс. Зазвичай на роботу вона приходить дуже рано і прибирає коли ще офіс порожній. Свою роботу вона робить добре, тому у нас ніколи не було проблем.

Я звикла, що у нас завжди чисто і вона постійно підтримує чистоту. Я її дуже рідко бачу. Вона швидко виконує зранку свою роботу та йде куди їй потрібно. Заробітна плата у неї хороша, нарікань немає. Напевно саме тому вона робить свою роботу якісно.

На днях я зустріла її в парку, тоді у мене був вихідний день і я гуляла. Спочатку не впізнала. Вона гарно одягнена, чоловік її теж. З ними ще були діти.

Я була дуже здивована, навіть завмерла на мить.

За свій вік вперше побачила таку прибиральницю. Вони сіли разом у дорогу машину та поїхали. Мені стало дуже цікаво, але я не турбувала їх.

Але на наступний свій робочий день я прийшла дуже рано, ще о 7.30 ранку. Прибиральниця вже збиралася йти з офісу. Я підійшла до неї, ми розмовляли. Я розповіла, що бачила її разом з сім’єю у парку, і запитала чому така жінка, яка гарно одягнена та має дорогу машину працює на такій роботі.

Як виявилось, вона працює не тільки в нашому офісі, а ще окрім нашого у восьми. Оскільки я гарно плачу та інші роботодавці також вона добре заробляє. На роботу вона встає рано і працює до п’ятої вечора. Отож у місця вона має приблизно п’ятдесят п’ять тисяч гривень. Такий у неї бізнес.

Трохи дивний, але досить добрий.

Напевно я маю багато чому навчитись в прибиральниці мого офісу.

КІНЕЦЬ.