На цей час я заміжня і маю чоловіка, який мене захищає. А ще бувши зовсім молодою і маленькою дівчинкою я закохалася у свого однолітка.

Ми з Віктором були разом ще з сьомого класу. Отож коли ми перейшли в одинадцятий клас я дізналася, що вагітна.

Я боялась зізнатися, що вагітна і тому тягнула до останнього. Призналась, що вагітна коли живота вже було видно.
Мама Віктора не хотіла, щоб ми були разом і вважала, що я не пара її синові. І взагалі ще невідомо хто батько цієї дитини.

Віктор не заперечував і робив усе, що сказала мама.

Мені тоді було дуже не приємно. Я не влаштувала своє життя так, як усі мої однолітки. Вивчилась я набагато пізніше ніж усі мої однокласники й вчилася я тільки в коледжі.

Я, мама, тато працювали дуже багато, щоб забезпечити мою дитину. Пройшло трохи часу і мої батьки трагічно пішли з цього світу. Пощастило, що моя дочка уже пішла до школи.
Я працювала фінансистом і на роботі зустріла чоловіка. Він не зважав на різні плітки. Цей чоловік мене покохав мене по справжньому і мою дочку.

Віктор одружився з дівчиною з якою тепер має не дуже хороше життя.

Та дівчина командує ним як тільки хоче.
Мама Віктора постаріла. Звісно, минуло уже двадцять п’ять років. Її син та невістка не приходять до неї в гості та не цікавляться як вона.

Колись давно ця жінка зіпсувала моє життя та не дозволила нам бути разом, вирішила нашу долю за нас – прийшла до мене.

Вона прийшла до мене з претензіями, що внучка її, і я тепер на старості маю її доглядати, бо вона вже в досить похилому віці.

Ще такої нахабності я не бачила. Оце так. Вона навіть не перепросила за свої вчинки.

А я тепер маю за нею доглядати, але ні, так не буде!

Від народження дочки вона ні разу не привітала її зі святом.

Отож нехай сама розбирається зі своїми проблемами.

КІНЕЦЬ.