Того дня я зранку до вечора просидів у лікарні. Річ була у тому, що коліно не давало мені спокійно жити. Ближче до вечора я нарешті зі спокійною душею повертався додому, доки не пригадав про голодний шлунок і пустий холодильник, тому по дорозі вирішив заскочити до супермаркету.

Я зайшов у найближчий супермаркет біля дому й засмутився, коли побачив одну робочу касу й велику чергу, проте старався не переживати, адже знаю, що у моєму віці це нічого хорошого не дасть.

Черга була довга. Позаду мене стояла молода дівчина й нетерпляче вигукувала на все приміщення: «Чому одна робоча каса?», «Невже не можна ще когось посадити?», «Та скільки ж я мушу чекати?». Працівники на них не відповідали й ігнорували її, я теж мовчав, хоча це все було слухати неприємно.

Нарешті і я підійшов до каси. І тут, як на зло, у касирки закінчилась чекова стрічка. Я на це зреагував спокійно й далі чекав, проте та дівчина лише більше розлютилась через ту хвилину затримку, хоча й не бачила через що вона трапилась. «Господи, я що тут своє життя маю провести?!» – кричала вона.

Я навіть не обернувся і здається це розлютило її до неможливості. Коли я почав пакувати продукти у пакет, то вона почала й мене ображати. Схоже невдоволення цієї хамки досягло максимуму, а я став зручним об’єктом, щоб кудись подіти злість.

– Господи, люди, ну от скажіть, чого цей старигань купує продукти саме тоді, коли з роботи повертаються такі втомлені люди, як я? Невже він не може відлучитися від розмов з бабками під під’їздом і зробити це в інший час? Або чого він взагалі, побачивши чергу, не пішов до іншого магазину?

Я втомилась на роботі й тепер ще й тут маю стояти та чекати голодна! А все через цього стариганя! – це було не все, що висловила та хамка. Вона й матюкалась і переходила на особистості, але все пригадувати я тут не хочу.

Чоловік, що стояв після хамки, вирішив за мене заступитися й промовив: «Не звертайте уваги на таких істеричок, у неї, мабуть, ПМС!». Я кивнув тому чоловікові на знак вдячності й пішов геть. Мені зовсім не хотілось конфліктувати з тією жінкою. Та пояснювати, чому я не міг зробити покупки раніше.

Та й з чого вона взагалі взяла, що пенсіонери можуть лише ожин з одним говорити, а інших справ у них не має? Мені таке образливо чути, у мене є й інші справи, тому у магазин я ходжу, коли мені зручно, а не для того, щоб під когось підлаштовуватися.

Незабаром ця дівчина теж стане старою і чи буде їй приємно, що такі, як вона, вважають їй другим сортом? А вона обов’язково потрапить у таку ситуацію, адже все у житті повертається бумерангом!

Додому я прийшов досить знервованим, на мене дуже давили такі конфліктні ситуації, от і тиск підскочив. Недаремно ж старі люди люблять спокій.

КІНЕЦЬ.