З однією моєю колежанкою на роботі ми дуже здружилися свого часу.

Ця жінка видалася мені дуже доброю та щирою людиною, з якою цікаво спілкуватися і проводити разом час.

Ми з Тетяною багато спілкувалися, адже маємо спільні теми та інтереси.

З нею ми часто ходили на після роботи на каву, інколи в кафе зустрічалися на вихідних.

Декілька разів я запрошувала її до себе додому, щоб чимось пригостити і поспілкуватися у вільний час.

А в гостях у Тетяни не була жодного разу, бо знала, що вона живе зі своєю свекрухою.

До речі саме про неї піде мова далі, про неї і хочу розповісти, адже саме це мене дуже здивувало в їх родині.

На яку б тему ми з Тетяною не розмовляли, та майже все закінчувалося тим, що вона скаржилася мені на своє життя.

Подруга мені постійно нарікала на матір свого чоловіка, говорила, що їй не пощастило з нею і ще багато чого не дуже хорошого про цю людину.

Мені щиро було шкода Тетяну, зізнаюся вам, я їй завжди лише співчувала і дуже раділа, що, як добре, що у нас з чоловіком є своє власне житло і нам не доводиться жити зі своїми батьками.

А 19 березня був день народження в Тетяни, вона святкувала його вдома.

Тоді вперше колега запросила мене до себе додому в гості.

Знаючи, як їй там недобре живеться, я не хотіла йти до неї, щоб потім не було непорозумінь ніяких, але було незручно відмовити їй, тому я нічого не стала говорити, а сказала, що прийду.

Колезі з чоловіком ми купили хорошу хлібопічку, на яку витратили майже 3 тисячі гривень та величезний букет троянд.

Я завжди шкодувала її, тому на подарунок ми з моїм чоловіком не поскупилися, як бачте.

Двері нам відкрила приємна та посміхнена жіночка невеличкого зросту в простому халатику, мило привіталася, в руках вона тримала столові прибори і кухонний рушничок.

Коли ми зайшли в квартиру, вона відразу почала біля нас метушитися, ставити наше взуття, вішати в шафу наш одяг.

Привітно провівши нас до зали, вона швиденько сама побігла на кухню.

Ми привітали з чоловіком Тетяну з днем народження, у кімнаті було дуже багато людей, нікого з них я не знала.

Потім знову забігла та привітна жіночка, принесла гарячу свіжу картоплю, не встигла слово й сказати, як Тетяна вручила їй квіти і, командним тоном, попросила поставити їх у воду, в найкращу вазу, що стоїть на шафі, адже саме в ній вони будуть гарно виглядати.

Жіночка слухняно з квітами вибігла з кімнати. Ми всі сіли за стіл.

Так пів години усі гості в квартирі пили, їли, звучали святкові побажання, усі відпочивали і весел розмовляли між собою, а та тендітна невеличка жіночка все підносила і підкладала на столи страви, робила це вона одна.

Я відразу подумала, що це рідна мама приїхала допомогти Тетяні, а коли дізналася, що це її свекруха, навіть слова вимовити не могла, дуже здивувалася тому, що спостерігала.

Мені так шкода стало ту жінку стало, що й не передати, вона аж ніяк не була такою, що про неї розповідала моя колега, і це добре було видно.

Після того дня народження я відсторонилася від своєї колеги на роботі, намагаюся не зустрічатися з нею після роботи, я просто ніяк не можу усвідомити того, що вона мені, виходить, весь час брехала.

Правду кажучи, мені достатньо було одного вечора у неї вдома, щоб дізнатися, що вона за людина насправді. Тепер я розумію, що те, що вона мені весь час говорила про матір свого чоловіка, неправда, я не побачила, що вона недобра людина.

Дуже хочу порадити вам не відкривайте душу малознайомим людям, не довіряйте їм, адже люди досить часто вміють лукавити, вони виявляються не тими, за кого себе видають.

І тоді дуже сумно усвідомлювати та розчаровуватися, що вже наче б і близька тобі людина так вчинила з тобою.

Коли я згадую слова Тетяни про свою свекруху, прикро стає, що я весь час вірила їй.

Я досі не можу насмілитися поговорити з нею про те. Вона щось підозрює бачу.

Але хіба варто дружити з такою людиною?

КІНЕЦЬ.