Я поки незаміжня. На мою думку, до сім’ї потрібно бути готовою та відповідально ставитися до появи дітей. Спершу треба пожити для себе, а вже потім думати про чоловіка та дітей. Інакше доведеться жаліти про втрачене.

Я завжди мріяла самостійно заробити собі на автомобіль. А ще я хотіла відкрити власний магазин.

Через це я з подругою наважилася виїхати на заробітки за кордон. Повернувшись в Україну, я закупила товар, взяла в оренду приміщення та відкрила інтернет – магазин. Зараз я працюю з дому, а в фізичному магазині працює найманий робітник. Я досягла того, про що довгий час мріяла.

У мене є молодша сестра. Їй 23 роки. І в неї вже є дитина, однорічна Златочка. Трапилося так, що хлопець, дізнавшись про її вагітність, покинув сестру. Тоді вона й повернулася до батьків.

Сестра зараз активно влаштовує своє особисте життя.

Ясна річ, вона молода і хоче нагулятись. Мама з татом це розуміють, тому часто сидять з онукою. З приходом весни в батьків стало більше роботи, і вони вже не можуть сидіти зі Златою.

Якось сестра попросила мене посидіти з племінницею, я не могла їй відмовити. Тим паче я й так була вдома. Я люблю Злату, вона мила дівчинка. Втім згодом ці прохання стали частішими.

Згодом мама прийшла до мене у квартиру, залишила племінницю, а сама обернулась та пішла.

Дитина стояла й не розуміла, що коїться. Тоді я вирішила покласти цьому край. Одяглась, взяла дівчинку та наздогнала маму. Я віддала їй дитину, а сама пішла.

Достатньо! Я ще молода, і теж маю право на особисте життя. Скільки можна користуватися моєю добротою.

У Злати є матір, яка й повинна займатися вихованням своєї дитини.

Батьки не можуть їй відмовити. Але ж і вони мають роботу. Не можуть же мама з татом увесь день сидіти зі Златою. У них господарство, справи по дому.

Ввечері сестра зателефонувала до мене. Вона кричала мов навіжена. Тоді мені довелося пояснити їй, що зі своєю дитиною зобов’язана сидіти вона сама.

Якщо ж повториться подібна ситуація, я поскаржусь у відповідні служби.

Тоді вона втратить свої права на доньку. Через це батьки та сестра перестали зі мною спілкуватися. Мені ж справді шкода племінниці. Передають її з рук в руки, як бозна-що. Хіба дитина в чомусь винна?

Недавно сестра, схоже, таки взялася за голову та вирішила самостійно займатися вихованням доньки. Не знаю, чи надовго це.

КІНЕЦЬ.