Моя сестра Олена 10 років пропрацювала в Італії, і хоча багато хто думав, що вона добре живе за кордоном, я знала справжню ціну її заробітку.

Олена все життя боролася з самотністю, відчувала, що ніколи не зможе бути самою собою, і на неї часто дивилися зверхньо.

Незважаючи на це, вона дуже підтримувала своїх дітей, доnомагаючи їм вийти заміж і куnуючи хороші квартири.

Нещодавно Олена повернулася на батьківщину ні з чим: приїхала погостювати до батьків після роз лучення. Вона привезла із собою трохи грошей, які відкладала для себе.

Однак незабаром вона заговорила про те, що хоче жити в будинку наших батьків і зробити гарний ремонт у своїй частині будинку.

Я не розуміла, чому вона хотіла це зробити, коли у наших батьків все було добре — і вони не потребували жодної доnомоги.

Я відчувала у собі суперечність через цю ситуацію і не хотіла нікого образити в сім’ї, хоча мої здогади щодо її подальших планів створювали в моїй голові плутанину.

Проте Олена наполягала на своїх планах та образилася, коли я її не зрозуміла.

Я не знала, як правильно впоратися з ситуацією, тому що не хотіла створювати жодних проблем чи поранити чиїсь почуття.

Але й ділити в майбутньому будинок своїх батьків із сестрою я теж не збиралася.