Якось моя мама зателефонувала мені перед святами та попросила 12 000 гривень. Я була приголомшена, бо вже відправила гроші додому на початку грудня.

Я – 40-річна жінка, яка працює в Італії вже 12 років, роз лучена, бездітна та живу за коштами. Я забираюсь у будинках та квартирах і заробляю близько 1000 євро на місяць, які відправляю додому.

Моя мама вже збудувала для нас двоповерховий будинок, у який я вклала все, що могла. Тому і цього разу я запитала її, на що потрібні гроші, і вона сказала , що їй потрібні нові штори, щоб відповідати останній моді.

Я не розумію, навіщо їй потрібні нові фіранки, коли будинку всього п’ять років, і все там абсолютно нове та функціональне.

Італійці, на яких я працюю, не витрачають багато грошей на меблі та ремонт. Натомість вони економлять для подорожі та гарної їжі.

Звички моєї матері витра чати гроші змусили мене замислитися, чи повернуся я колись додому. Тутешні жінки мого віку вже отримали візи до Канади та поїхали будувати там своє життя.

Я думаю, ми повин ні вчитися в італійців і просто жити. Однак навчити мою маму змінити свої звички і припинити вкладати все в будинок – вже нереально.

КІНЕЦЬ.