Після нашого весілля я сподівалася жити з батьками мого чоловіка в їхньому розкішному заміському будинку, але вони не хотіли нас приймати.

Спочатку я злилася на них, але пізніше зрозуміла, що жити окремо від батьків – найкращий варіант. Це спонукало нас старанно працювати і куnити своє житло, що ми з чоловіком і зробили.

Тепер ми живемо у нашій власній трикімнатній квартирі, і ми пишаємось своєю придбанням.

У нас рівні стосунkи і з моїми родичами: ми рідко зустрічаємося, тільки у свята. Моя свекруха приїхала відвідати нас минулої неділі, і надвечір сказала нам, що залишиться з нами на ніч.

Пізніше тієї ж ночі мій чоловік повідомив, що його батьки роз лучаються, і його мати житиме з нами.

Вона скаржилася, що втомилася робити все вдома замість свого чоловіка, який їй взагалі не доnомагав.

Свекруха планувала оселитися у нас назавжди, але у нас вже є двоє дітей, і я не можу уявити, як ми всі помістимося в нашій квартирі.

Я запропонувала моєму чоловікові попросити його батька передати свій будинок або йому, або нашим дітям, щоб його матері було де жити, але мій чоловік відмовився.

Але я знову висловила своє занепокоєння тим фактом, що якщо його батько вирішить знову одружитися і потім помре, то його розкішний будинок перейде до незнайомих людей, а моя свекруха залишиться без даху над головою зі своєю мінімальною nенсією.

Чоловік начебто задумався. Складна ситуація, але ми маємо щось придумати.