За своє життя я багато бачила, а зараз nроводжу захід сонця мого життя. Я живу в селі.

Хоч мій чоловік і давно покинув цей світ, і діти з онуками рідко відвідують мене, але в селі вистачає всяких історій, щоб не нудьгувати. Ось одна з них, що сталася зовсім недавно. За всією ситуацією я спостерігала зі свого подвір’я.

Поруч із будинком моєї сусідки припаркувалася якась машина. З нєї вийшли 3 дівчини, з яких я дізналася лише 2, вони виявилися онуками моєї сусідки, які часто гостювали у мене.

Дівчата були одягнені як можна зухвало, якомога коротше і яскравіше. Було видно, що вони не з власної волі сюди прийшли, отже, їм це наказала зробити або мати, або сама моя сусідка, яка так само, як і я, жінка досить самотня.

Дівчата самі сиділи на подвір’ї, біля столу поруч із гарним садком, де вони потопталися своїми довгими підборами, та встигли посkаржитися, що в селі всюди бруд.

У результаті моя бідна сусідка сама, як їхня рабиня принесла їм чай, каву, тортики, які сама для онуків спекла, а ті жодного разу дякую їй не сказали.

Та ще й при цьому одна з дівчат, яка виявилася подругою внучок, запитала, чи є ще у тих гроші, на що одна відповіла, що старенька готова їм усю пенсію віддати.

Все ж краще, як у мене, коли взагалі не приходять онуки, ніж як у виnадку подруги: приходять і поводяться так огидно.

КІНЕЦЬ.