У моєї мами є рідна сестра тітка Надія.

У тата й мами, моїх бабусі і дідуся було двоє дітей, дві доньки: моя мама і її рідна сестра Надія.

Моя мама після того, як закінчила школу поїхала навчатися в місто, згодом вийшла заміж і повернулася жити в село.

Але вони з чоловіком, моїм батьком, стали жити в батьків чоловіка, маминих свекрів.

Його батьки були людьми не дуже добрими, на жаль, я сама своє дитинство дуже добре пам’ятаю.

Бабуся з дідусем мали досить таки велике господарство, але гроші всі віддавали доньці з зятем.

А татові з мамою моїм зовсім нічого не залишалося, хоча вони все робили для батьків, вдома вели майже все господарство.

Мама багато разів просила тата, щоб орендувати якусь хату в селі, але він вважав за потрібне жити з батьками, говорив, що всі гроші вони віддають своїй доньці, тому хата залишиться йому, мак буде справедливо.

А тітка Надія, залишилася жити з батьками.

Дідусь з бабусею все для неї робили, поки були молоді, мамі моїй не допомагали ніколи, вважали, що вона пішла в чуже господарство, у неї там все є.

Роки минали дуже швидко, мама й далі жила з батьками тата, а тітка Надія зі своїми батьками.

За ці роки мамина рідна сестра зробила в хаті гарний ремонт.

Але й батьки гроші давали на це, а потім ще й пенсію давали доньці.

Тітка Надія провела там і газ, і воду, стала гарною господинею з допомогою рідних тата й мами.

Чоловік і двоє дітей, теж допомагали.

Мама теж часто приходила до батьків з нами малими, щось їм допомагала, але відношення з їх сторони до неї було зовсім не те.

Вони любили меншу Надію і дітей її, відповідно.

Вийшло так, що батьків згодом не стало і потрібно було оформляти спадок: гарну хату, великий город та земельний пай.

Тітка Надія відразу подзвонила моїй мамі, сказала, що вона доглядала батьків і все має дістатися їй.

Мама пішла в селищну раду і написала відмову, а сестра швидко стала збирати документи.

Я лише нещодавно про це дізналася від тата, мама мені нічого не сказала.

Я вважаю, що вона зробила все не правильно, вона не має відмовлятися від частини батьківського майна, хай навіть меншої, адже вона теж їх дочка.

Їй має щось теж залишитися від її тата й мами також, вона їх дитина.

Я поговорила з мамою, та вона ображається, каже, що їй не хочеться щось сестрі казати, нехай вже все буде, як є.

А мені прикро за маму, вона досі живе зі свекрухою, батьки нічим їй не допомогли, вона має хоч зараз якусь часточку отримати.

Чи можна ще щось зробити, щоб мама теж мала якесь майно від батьків?

Невже вона не має права на це?

КІНЕЦЬ.