Катя плакала, вона лежала й плакала.

-Мамо, – до кімнати постукала дочка. – У тебе все добре?

-Так-так, Юля, все чудово, – витираючи сльози і надаючи голосу бадьорості, відповіла Катя. – Все добре, дочка. Ти кудись зібралася?

-Так, мамо, ми з Ігорем у кіно, потім посидимо в кафешці, об одинадцятій буду вдома.

-Добре, біжи.

-Точно все добре?

-Так все добре.

Катя почула, як закрилися вхідні двері, Юля побігла на побачення, і то дівчинці майже двадцять.

Двадцять…

Катя трохи заздрить дочці, вона в її роки не бігала по побаченнях, вона прала пелюшки, вивчала конспекти, варила чоловікові борщ.

Ось якось так, відразу.

З маленькою Юлею сиділи всі по черзі, і мама з батьком, і свекор зі свекрухою і бабусі з дідусями, навіть сестра Михайла та брат Каті.

А Юля он, молодець, навчається, зустрічається з хлопцями, заміж не поспішає.

А ось тато Юлі… Він одружився.

Так, так буває.

Жили собі не тужили, тут помітила, що якийсь смиканий чоловік став, приходить з роботи і спати, мовчить в основному, про щось думає.

-Михайле, а може тобі в санаторій на вихідні змотатися, – запропонувала стурбована Катя.

Чоловік знизав плечима і відвернувся.

– Може занедужав? Точно занедужав, – вирішила Катя.

Не жарт, двадцять років майже живуть, а разом з сьомого класу. Знають один одного досконало.

Та, видно, не все знають.

Але це Катя вже потім зрозуміла.

А поки…

Поки клопотала щоб милого трохи збадьорити, відправити до місцевого санаторію.

Вийшло, як в анекдоті, в поганому, але життєвому.

Катя пішла в магазин, наступного вечора, біля будинку, заходить, а там чоловік.

Чоловік Каті із молоком, свіжим хлібом та дитячим харчуванням, від нуля до шести місяців…

-Михайле?

-Катю…я…це… ось за хлібцем прийшов.

Смішно, правда?

Через два будинки виявляється був Михайло в санаторії, за звичкою прийшов не до найближчої крамниці, а тієї, що біля його будинку, там і зустрів дружину.

Покаявся, розповів, що там, у тієї жінки син, а Катя так і не наважилася на другу дитину, там син спадкоємець.

-Ось воно що, спадкоємець йому потрібен, було б що успадкувати, – вигукувала Катя. – На квартиру нехай твоя полорота навіть не дивиться, зрозумів. Виписуйся і давай свою частку на дочку оформляй.

Без нічого підеш, нехай твоя красуня тебе такого полюбить.

Михайло на все погоджувався.

Катя не заспокоювалася, вона ходила на розбірки до тієї розлучниці, підстерегла біля під’їзду і влаштувала сварку на весь двір.

Матері коханки, висловила, яку гулящу негідницю, вони виростили, в результаті побажала їй, щоб бумеранг наздогнав, та такий, що мало не здасться.

Речі Михайла всі з балкона викинула, нехай нова дружина гардероб збирає.

– Осоромилася по повній, але зате заспокоїлася, – відзвітувала Катя подрузі. – Зрадника не пробачу, чоловіки всі негідники.

І зажила звичайним життям, Михайла з життя свого викреслила, у дочки не дізнавалася, як він там, знала вони спілкуються, з колишніми свекрами спілкувалася, вони при чому, зачіски не міняла, у всі тяжкі не пускалася, жила як раніше, та й усе.

А тут…

Ну треба ж, поставив лайк під фото чоловік, начебто невиразно знайомий, подумала хтось із Михайлових, можливо, друзів, подумала і забула.

Але чоловік виявився наполегливим, почав скрізь ставити лайк під фото.

А потім написав, запитав, чому вона його не впізнає, адже вони вчилися разом.

Катя подзвонила подружці і колишній однокласниці Тані і спантеличено запитала хто ж цей загадковий чоловік, з таким ім’ям і прізвищем.

-Ти що, – розсміялася Тетяна. – Не впізнаєш свого залицяльника? Пам’ятаєш у дев’ятому класі до нас прийшов новенький, Микитенко Віктор? Та як ти не пам’ятаєш? Ще закохався в тебе, Михайло тоді йому «пояснив», що ви разом, а він не відставав, поки ти йому не сказала, що любиш Михайла і ніхто тобі не потрібен?

Він такий ще гарненький був, на нього всі дівчата задивлялися, крім тебе. Я теж просто мріяла про нього. Згадала?

-Угу.

Катя згадала, знайшла навіть альбом із фотографіями, ну так, хлопчик симпатичний.

Якось Катя відповіла йому.

Почалося листування.

Переписувалися всю ніч, потім другого дня, третього.

Обмінялися телефонами, Віктор виявився цікавим співрозмовником, Катя давно так не сміялася.

Вона струснулася, навіть Юля помітила, що мати ніби ожила.

-Мамо, ти закохалася чи що?

-Та ну тебе, Юля, просто настрій гарний.

Нарешті вони вирішили зустрітись.

Віктор навіть розповів, як йому було погано, коли Катя відмовила йому і посміялася з його почуттів, він тоді довго переживав це.

Так його зачепило байдужість дівчинки, ось такий був ніжний хлопець.

Через місяць Каті здалося, що вона не те, щоб закохалася, але відчуває якісь почуття до Віктора.

Потім вони зустрілися в неформальній обстановці, зустріч пройшла на ура, Катя літала.

Минуло ще три місяці, жінка вже почала замислюватися чи не познайомити їй дочку зі своїм залицяльником, як раптом він почав все рідше дзвонити, виявляти зацікавленість у зустрічах, написав їй цілу поему про те, що вони не можуть бути разом, він зрозумів, що не відчуває жодних почуттів і взагалі…

У нього є кохана жінка.

А потім прийшло ще одне смс, де Віктор запитував, як вона почувається, чи важко вона переживає?

Отак і йому було, важко і сумно, це їй, мовляв, бумеранг повернувся.

Ось чому Катя і плакала, їй не було так гірко навіть після розставання з рідним і коханим Михайлом, а тут … ось негідник, він використав її, а вона не розумна, ще й з Юлею хотіла познайомити, осоромилася б, уууу.

Подзвонила Тетяна, випитала, чому плаче подруга, терміново приїхала, заспокоювати.

Ти чого плачеш, закохалася чи що?

-Ні, – помахала головою Катя.

-А чого тоді, за Михайлом так не репетувала.

-Образливо, уууу, використав.

– Тьху ти, бери телефон.

– Навіщо?

–  Лист писати будемо.

– Який?

-Пиши, що скажу!

І Тетяна почала диктувати.

Вікторе, ти трохи не зрозумів, я дуже вдячна тобі за проведений час, за те, що ти допоміг мені, витягнув мене після розлучення з коханим чоловіком, тим, заради кого я тобі тоді в школі відмовила, коли тобі довелося важко переживати. Вікторе, я дуже сподіваюся, що ти не ображаєшся на мене, вибач, я не втрималася і дозволила собі маленьку слабкість захопитися тобою, сподіваюся цього разу ти переживеш все легше, адже поряд з тобою кохана жінка.

Бажаю щастя.

Катя.

Через півгодини прийшло смс від Віктора, з поганими словами, де найпристойнішим було «негідниця».

Потім ще приходили пара смс, що вона невдячна, яка була погана, скажімо так, така і залишилася.

Потім усе припинилося.

Мабуть, знову важко переживає, вирішили подружки, ніжний він, Вітя.

Минуло ще кілька місяців, Катя йшла з магазину про щось задумалася, хоп, назустріч їй дамочка, стає перед Катею і починає сваритися.

-Ви що? Ви хто? – здивування Каті було непідробним, тому дамочка зупинилася і набравши більше повітря, почала складно висловлюватися.

З потоку її слів Катя зрозуміла, що це… кохана жінка Віктора.

Кохана жінка колишнього однокласника Каті дорікала жінку, що та безсовісна, залізла в чужі стосунки, що Вітя дуже переживає, всі його думки тепер крутяться навколо неї, Каті, яка поманила його і знову кинула.

– А з чого ви узяли взагалі що це я?

-А хто ж? – здивовано запитує кохана жінка Віктора.

-Так он йде, бачите, це ось вона і є розлучниця, вона і мого чоловіка відвела, вже мабуть і до вашого дісталася.

– Це точно вона?

– Вона, вона, ви їй висловте все, що думаєте!

Жінка розвернулася і пішла наздоганяти нову дружину Михайла, ну а що, хай поговорять.

А Катя весело попрямувала додому, посміхаючись вечірньому сонечку, що вже майже закотилося за обрій.

КІНЕЦЬ.