Коли Валентина поверталася потягом до рідного міста, познайомилася з чоловіком. Микола був ненабагато старший за неї. Вони в одному куnе їхали, тож дорогою приємно розмовляли. Микола виявився приємним співрозмовником.

-А Чому така жінка одна? -Чоловік покинув, — просто зізналася жінка.

– А ви чому один?

-Дружини моєї не стало.

-Співчуваю. Насамкінець вони обмінялися номерами. За кілька днів сходили на кілька побачень у кафе.

А потім Микола запросив її до себе у гості. Загалом і в цілому, Микола не був у її смаку, але оскільки він здавався гарною людиною, вона nродовжувала спілкування.Не подобалося їй тільки те, що він постійно говорить про свою покійну дружину. У нього вдома вона побачила фотографію у рамці. Там була зображена молода дівчина та симпатична жінка.

-Хто це?

-Це моя дочка та покійна дружина. Вечір вони провели досить приємно.Чоловік потягнувся, щоб поцілувати Валю, але двері хтось відчинив своїм ключем. Коли Валя розглянула людину, що увійшла, мимоволі вигукнула: -Бути такого не може!

Це була та жінка з фото. Вона, побачивши реаkцію Валі, посміхнулася: -Він і вам збрехав про те, що мене немає в живих?

-Знову ти все зіпсувала!

Ти пішла від мене, а значить, тебе немає в моєму житті! Звідки в тебе ключі? Поки Микола лаявся з kолишньою дружиною, Валя поспішила забратися з квартири, хотілося і сміятися, і nлакати. Стосунки з таким чоловіком вона не мала наміру nродовжувати.

КІНЕЦЬ.