З Андрієм ми познайомилися, коли університет надіслав мене на практику до фірми, де він працював. Спочатку він здався мені не найприємнішою людиною, адже ставився до мене якось надто суворо й холодно.

Пізніше з’ясувалося, що він це робив, бо боя вся, що хтось помітить, що я йому сподобалася. Він казав, що одразу перейнявся до мене симпатією.

У нас почалися стосунkи, одружилися ми вже після мого навчання.

Ми з самого початку мріяли про сімейне гніздечко і одразу почали збирати на придбання дому.

Через рік, мені зателефонувала бабуся і запропонувала додати грошей на придбання будинку, за умови , що перепишуть будинок на неї, а потім вона напише в заповіті мені дарчу.

Гроші в неї залишилися після nродажу земельної ділянки в селі, а я була її єдиною онукою. Її пропозиція здалася мені досить дивною, але вважала я це дивакуватістю, зумовленою віком.

Андрій про це не знав. Ми куnили будинок нашої мрії. Ми його облаштували, а потім до нас на новосілля завітала свекруха.

Їй наше житло настільки сподобалося, що вона почала до нас навідуватися чотири дні на тиждень. Зрозуміло, це мені зовсім не сподобалося, бо вона постійно втручалася в наше життя.

Коли я попросила її не приїжджати до нас так часто, вона обурилася: -Це так само будинок мого сина, і я можу робити все, що захочу! Найгірше те, що Андрій став на її бік.

До речі, незабаром ми роз лучилися. Тепер я розумію, що прохання бабусі було дуже мудрим.

КІНЕЦЬ.