Іноді бувають такі ситуації, коли ти опиняєшся зовсім не на той час і не в тому місці. Таке сталося зі мною, і мені дуже не пощастило почути, що могло зруйнувати життя іншої людини.

Все сталося кілька років тому, коли мені було сімнадцять років.

Я був звичайнісіньким підлітком, захоплювався баскетболом, частенько ходив у скейтпарк, кататися зі своїми друзями на дошці, і ось одного звичайного дня я запросив друга покататися в парку.

За проrнозом погоди сказали, що весь тиждень буде дощовим, тож поки ми мали час, вирішили користуватися ним до останньої хвилини.

Я приїхав до будинку друга, і чекав на нього біля дверей. Будинок у них був двоповерховий, а його спальня була на другому поверсі. Він щось запізнювався, так що я вирішив увійти до будинку, тим більше, що двері були відчинені.

У вітальні на дивані сиділи його батьки. Я помітив, що його мати nлаче, а батько її втішає.

У такий незручний момент я зважився просто потихеньку змитися звідти, ось тільки я виnадково почув фрагмент їхньої розмови, з якої я зрозумів, що мама мого друга серйозно хвора, і їй лишилося зовсім недовго.

Наскільки я зрозумів далі, мій друг про це взагалі не знав, і мені було його так шkода. Я не повідомив йому, звичайно, про це, я був не тією людиною, від якої йому слід було дізнатися про цю новину.

Я подумав, мовляв, краще я йому зроблю моральну підтримку потім… після того, як його батьки про це самі йому повідомлять.

Цього дня я так і не зміг насолодитися часом, проведеним серед друзів… та й усі наступні дні я почував себе вин ним перед ним. Єдине, я пишаюся тим, що ми разом пережили цю найбільшу і найболючішу втра ту в його житті.

КІНЕЦЬ.