Дочка не хоче працювати та забирає мою пенсію. Маю трьох дорослих дітей, є онуки, усі живуть окремо. Сини купили квартири, а дочка із чоловіком живе з його батьками. Після школи дочка не захотіла вчитися далі, сказавши, що хоче відпочити та краще підготуватися. Училище її не влаштовувало, хотіла університет. Рік минув марно. Вступати відмовилася, вийшла заміж.

Коли онукові було два роки, я запропонувала їй вивчитися на швачку, щоб мати професію. Дочка сказала, що дитину до садка не віддасть до трьох років.

Потім з’явився другий онук і на цьому закінчилося все. Роботу дочка не поспішала шукати, хоч діти вже підросли, а старший онук пішов до школи.

Я допомагала грошима, бо вже почалися конфлікти. Свекруха дорікала моїй дочці, що та не працює, а сидить на всьому готовому. Мені було соромно перед батьками зятя, тож і я давала дочці гроші.

Я вийшла на пенсію три роки тому. Віддала доньці свою пенсійну картку, щоби користувалася грошима. Вона запевнила, що віддасть за місяць, бо шукає роботу – стара подруга бере її до себе в офіс.

Я зраділа, але зарано. Працювати прибиральницею дочка не погодилася, а вона більше нічого не вміє. Хоча зарплатню запропонували нормальну.

Сини наполягають, щоб я пішла з роботи і жила на пенсію, а вони допомагатимуть. Але я не можу звільнитися і залишитись зовсім без грошей, адже вони не знають, що мою пенсію ось уже три роки забирає дочка.

Віддавати пенсійну картку назад вона відмовляється. Каже, що гроші йдуть моїм онукам, а якщо мені шкода кількох тисяч на них, то вона не дозволить з ними бачитися. Що робити не знаю.

Боюся, що сини дізнаються про все і точно перестануть спілкуватися з нею, а може, й зі мною. Цього я не хочу: яка б вона не була, але вона моя дочка і я її люблю.

За всі роки я не можу нічого подарувати їхнім дітям, тільки дешеві іграшки. Все витрачаю на дочку. Так опинилася у заручниках власної доброти. Напевно, я неправильно виховала дочку, щось упустила і тепер маю за це розплачуватися.

КІНЕЦЬ.