Коли ми з Анатолієм одружилися, у нас все добре складалося, я відчула себе щасливою, адже зустріла саме ту людину, з якою хотіла будувати своє світле майбутнє.

все добре складається, ми разом будуємо собі плани на майбутнє.

Мої мама й тато в усьому підтримують нас, але ніколи не намагаються в чомусь переконати, або якось на щось негативно налаштувати.

Адже добре розуміють, що ми тепер сім’я і самі маємо вирішувати багато головних питань, які стосуються лише нас.

Але от я зовсім не розумію маму свого чоловіка.

Тетяна Павлівна завжди робить зауваження мені, при цьому ніяк і нічим не допомагаючи ніколи.

Невже вона думає, що це щось змінить на краще і зробить життя нашої родини комфортнішим?

Я ніколи не думала, що вона така людина, адже, до недавніх пір, не так багато часу проводила з нею.

А останнім часом я дуже втомилася вислуховувати все, що б я не робила, все не так.

І ще мій чоловік Юрко, який не може нічого сказати їй, каже, що це його мама рідна і він не хоче їй ні в чому перечити зовсім.

І якби ж то вона допомагала нам чимось, а не своїми порадами, коли ми їх навіть не запитуємо.

Насправді ж мати чоловіка ні копійкою не допоможе нам ніколи, хоча має можливість це зробити.

Невже бабусі так важко прогулятися з рідним онуком?

Чи купити якісь фрукти хоча б для малої дитини?

Моя мати каже, що коли я була маленькою, вони з батьком теж не були ідеальними батьками.

І незважаючи на це, я виросла досить таки хорошою людиною.

І за це я можу подякувати тільки своїм батькам.

А родичі мене запевняють, що моя власна свекруха до мене буде так ставитися завжди, якщо я зараз все не владнаю.

Я зараз лише хочу, щоб свекруха не давала нам своїх порад, адже я доросла людина і сама з усім впораюся.

Я бачу, що з часом стає таки гірше і нічого не зміниться в кращу сторону, якщо я цього не зміню.

Як мені про це з нею поговорити, щоб вона не образилася на мене?

КІНЕЦЬ.