Петро повернувся додому дуже пізно та у веселому настрої. Ірина, його дружина, що вийшла йому назустріч у коридор, сумно опустила очі.

-Чому ти така сумна?

— Запитав він.

-Завтра мій день народ ження, і ти маєш бути щасливою.

-Але ви святкуєте вже три дні, — відповіла Ірина, ледве стримуючи сльо зи.

-Не звертай на це уваги, – махнув рукою Петро.

-Ти приготувала обід? Ірина кивнула головою і пішла на кухню з гіркими думками в голові: «Чому я вийшла за нього заміж?» — дивувалася вона. Я була такою дурною чотири роки тому. Я боя лася залишитися старою дівою всього в двадцять один рік, а Петро здавався таким гарним… І його батьки подарували йому цю маленьку однокімнатну квартиру.

Я мріяла про те, щоб у нас була дитина і ми жили щасливо», — подумала вона, дивлячись на свого чоловіка, що поїдає суп за столом. «Але у нас немає дитини, і ми навіть не зробили жодного ремонту. Незалежно від того, як часто я забираю, квартира все одно брудна. Вікна старі та дерев’яні.

-Давай ще — Петро перервав її роздуми.

-І більше м’яса. Ірина налила йому в тарілку ще супу та зітхнула.

-М’яса більше немає, — сказала вона. І в холодильнику також нічого немає.

-А як ми відзначатимемо мій день народ ження завтра? – здивовано спитав чоловік.

-Ти заробляєш коnійки, і все ще просиш суп із м’ясом?

-На мою думку, я не єдиний, хто пови нен приносити гроші в будинок!

— Заперечив Петро.

-Я навіть не знаю, куди ти витра чаєш свої гроші. Усі на одяг?

-Про що ти говориш?

— Ображено сказала Ірина.

-Я ледве можу дозволити собі nлатити за квартиру.

Решта на тебе – щоб ти поїв і одягався.

-Нічого не знаю. Щоб стіл був накритий завтра увечері. Прийдуть друзі із роботи!

-Які друзі? Такі ж невдахи, як і ти? Ірина сиділа та nлакала, поки її чоловік спокійно спав. Вона зрозуміла, що ніколи не буде щасливою з ним. Наступного ранку вона прокинулася рано і почала готуватися до дня народ ження чоловіка. Вона почистила картоплю і дістала з холодильника квашену капусту та рибні консерви. Петро зайшов на кухню і почав шукати щось для сніданку.

-Ти збираєшся готувати на мій день народ ження чи ні?

-Сам бачиш, що в холодильнику нічого немає. Я почистила картоплю та зварила капусту. За годину зателефонувала мати Петра і сказала, що прийде приготувати щось на день народ ження. Ірина була здивована та ображена ставленням до неї свекрухи. Приїхали друзі Петра, і він попросив Ірину піти. Коли вона вийшла надвір, її збила машина.

Вона прийшла до тями в ліkарні і зрозуміла, що не хоче повертатися до свого чоловіка. Микола, незнайомець, який урятував її, прийшов відвідати її в ліkарні. Він відвіз її до себе додому. Вони разом повечеряли, і Микола запропонував дбати про неї все життя. Ірина зрозуміла, що хоче залишитись з ним назавжди.