Я ніколи не вірила у шалені емоції, які люди називають коханням. Я завжди була раціональним мислителем, вважаючи за краще користуватися головою, а не серцем. Коли справа дійшла до вибору майбутнього чоловіка, я застосувала той самий підхід. Для мене спільні інтереси та захоплення були важливішими за почуття.

Коли я зустріла Тараса, то відчула, що ми можемо побудувати щасливе життя разом навіть без кохання. Ми почали дружити, і мені здавалося, що він поділяє ті ж погляди, що і я. Через рік ми зв’язали себе тенетами шлюбу.

Після весілля Тарас переїхав до мене в будинок, який батьки подарували мені на випускний. Хоча будинок був не в найкращому стані, я одразу ж взялася за його ремонт, і була рада, що чоловік буде допомагати мені в роботі.

Ми жили в злагоді вісім років, поки в будинку не почали виникати конфлікти. Все почалося з того, що мій чоловік виявив бажання бути зареєстрованим як співвласник майна.

Я не розуміла, чому йому раптом цього захотілося, тому відмовила йому в цьому проханні. Це було не тому, що я йому не довіряла або не хотіла ділити з ним свій простір.

Просто здавалося дивним, що ми ніколи раніше не обговорювали це питання, а тепер воно раптом стало нагальним. Я почала думати, чи не планує він зі мною розлучитися.

Чоловік був глибоко вражений моєю відмовою і пішов з дому. Його немає вже близько тижня. Зневірившись дізнатися, де він, я зв’язалася з його сестрою Ангеліною, яка розповіла, що Тарас живе у неї й що вона знає про нашу суперечку. По секрету Ангеліна розповіла мені, що чоловік влаштував мені перевірку на вірність та довіру, яку я провалила.

Ангеліна запропонувала своє бачення наших розбіжностей, припустивши, що чоловік не може відчувати себе господарем у домі, якщо він не має права власності.

На її думку, брат заслуговує на те, щоб його записали співвласником майна, бо він невтомно працював над будинком протягом восьми років.

Хоча я і прислухався до аргументів Ангеліни, але залишилась вірною своїм принципам. Якщо Тарас хотів відчути себе господарем будинку, він повинен був купити його сам.

Сподіваюся, що мій чоловік схаменеться і незабаром повернеться додому.

КІНЕЦЬ.