Коли я покидала оселю з маленькою дитиною на руках, я не знала, що доля знову приведе мене до мого невірного чоловіка. Понад десять років ми жили заможним життям, мешкали у власному будинку, їздили на розкішному автомобілі та тішились екстравагантними товарами. Однак нездатність завагітніти тяжіла над нами аж до одинадцятої річниці нашого весілля, коли я нарешті зрозуміла, що вагітна.

З появою сина все змінилося. Наші дні були наповнені постійними турботами, залишаючи мало часу один для одного. Крім того, робота мого чоловіка зазнала значних змін, оскільки його давній друг став його діловим партнером, що призвело до тривалих поїздок та затримування допізна на роботі.

Кожного разу, коли я запитувала про його місцеперебування, він відповідав відмовками, натякаючи, що моє роздратування було невиправданим і що він є основним годувальником.

На додачу до мого страждання, мій чоловік не виявляв жодного інтересу до нашої дитини, відмовляючись проводити з нею час і стверджуючи, що зайнятий невідкладними справами, коли я просила його про допомогу.

Підозрювала, що ті відмовки були далекі від правди, тим більше, що його друг був відомий своїми дикими й розпусними звичками. Докази його невірності стали занадто очевидними, щоб їх можна було не помітити: плями помади на комірцях його сорочок і запах жіночих парфумів на його одязі.

Зрада мого чоловіка досягла свого апогею, коли одного разу він повернувся додому з іншою жінкою та оголосив про свій намір розлучитися зі мною. Переповнена відчаєм, я зібрала свої та синові речі й з гордо піднятою головою вийшла з дому. Я й гадки не мала, що доля знову поверне мене в обійми такого брехливого чоловіка.

З маленьким згорточком в руках ми з сином опинилися наодинці серед ночі, не маючи нічого, окрім спогадів про 11 років шлюбу. З усім тим, я була вдячна, що мій син був зі мною, і вірила, що ми виживемо разом. На деякий час я оселилась у своєї двоюрідної сестри й поділилася з нею своєю історією.

Сестра висловила своє обурення діями мого чоловіка.

Але я знала, що не можу користуватись її добротою довго, і врешті-решт вирішила повернутися до старого будинку моєї матері в рідному селі.

Село мого дитинства майже не змінилося. Будинок моєї матері все ще стояв на околиці, виглядаючи так само як я його пам’ятала. Однак потрібно було виконати багато роботи – від ремонту даху до заміни підлоги, побілки стін і вивезення сміття. Поступово я відновила контроль над майном.

Оскільки мої кошти швидко зменшувалися, я знала, що залишатися безробітною – не вихід. У пошуках роботи я звернулась до Вадима, який займався розведенням породистих коней. Завдяки моїй любові до тварин і старанному догляду за ними, мене прийняли на роботу, і я швидко стала помічницею Вадима.

Ми працювали над розвитком його справи, як одна команда, і життя поступово почало налагоджуватися.

Несподівано мені зателефонувала молодша сестра Андрія, який увесь цей час не виявляв жодного інтересу до нас із сином. У той час як я не мала жодного бажання відновлювати з ними зв’язок, Андрій зумів розшукати наше нове місце проживання й одного вечора з’явився без запрошення.

Побачивши мене, він здивувався, побачивши біля під’їзду впевнену в собі та успішну бізнес-леді на новенькій машині, і у хвилюванні силоміць поцілував мене, не зважаючи на мої протести. На щастя, повз проходив Вадим, який швидко втрутився, давши Андрію в обличчя і змусивши його відступити з пошкодженим носом.

Хоча я була вражена і налякана, Вадим заспокоїв і запевнив, що захистить мене. Це був перший раз, коли я відчула себе по-справжньому в безпеці. Щодо Андрія, то я не мала наміру впускати його у своє життя після його зради.

КІНЕЦЬ.